Коли “розширення можливостей” звужує права: критичний погляд на проєкт змін до Правил внутрішнього розпорядку УВП і СІЗО
Міністерство юстиції України запропонувало громадськості долучитися до обговорення проєкту наказу щодо внесення змін до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Формально — це відкритий і правильний крок. По суті — документ, який потребує уважного, критичного аналізу.
Задекларована мета проєкту — удосконалення умов тримання, приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів та чинного законодавства. Проте аналіз запропонованих змін свідчить: за формулюваннями про «уточнення» і «розширення переліків» приховується неоднозначна конструкція, яка фактично звужує вже існуючі права засуджених та їхніх родин, особливо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.
Ця стаття — спроба пояснити, де саме виникає проблема.
Що саме змінюється: формально
Проєкт наказу пропонує:
- розширити перелік продуктів, які можна купувати в крамницях УВП і СІЗО;
- одночасно конкретизувати перелік продуктів, які дозволено отримувати в посилках (передачах);
- встановити чіткі вимоги до зберігання, тари та способу обігу продуктів.
У пояснювальній записці ці зміни подаються як логічне продовження:
- права засуджених користуватися кухонною технікою;
- стандартів Європейських пенітенціарних правил;
- Правил Нельсона Мандели;
- статті 108 Кримінально-виконавчого кодексу України.
На папері це виглядає як раціоналізація. На практиці — як перерозподіл доступу до базових потреб.
Де виникає ключова неоднозначність
Головна проблема полягає не в дозволах, а в конструкції норми.
Після змін:
- у посилках дозволяються лише продукти фабричного виготовлення, які:
- не потребують термічної обробки;
- не потребують зберігання в холодильнику;
- можуть зберігатися при кімнатній температурі.
- водночас повноцінні продукти харчування (м’ясо, риба, сир, яйця, консерви, хліб, заморожені напівфабрикати) виводяться з категорії “посилки” і дозволяються виключно для придбання в крамницях УВП або СІЗО.
Додатково закріплюється заборона передавати в посилках продукти в скляній та металевій тарі — за винятком випадків придбання в крамниці установи.
Формально заборони «отримувати їжу» не існує.
Фактично — родинний канал забезпечення харчування блокується.
Чому це не нейтральне регулювання
Проєкт виходить із презумпції, що всі засуджені мають:
- стабільний дохід;
- доступ до безготівкових коштів;
- можливість регулярно купувати продукти в крамницях установ.
Це припущення не відповідає реальності.
Для значної кількості родин, особливо:
- малозабезпечених;
- сільських;
- родин довічно засуджених,
єдиним реальним способом підтримки залишаються посилки з продуктами власного виробництва або придбаними за межами установи.
Після змін така підтримка стає неможливою.
У результаті:
- право формально зберігається;
- можливість його реалізації зникає.
А право без можливості реалізації — це не гарантія, а імітація.
Соціальний вимір: що зникає разом із посилкою
Посилка — це не лише про калорії.
Це:
- форма зв’язку;
- спосіб участі родини в житті людини;
- психологічна опора в умовах тривалої ізоляції.
Коли держава залишає єдиний канал підтримки — фінансовий, вона фактично:
- виключає з системи бідні родини;
- посилює соціальну нерівність усередині місць несвободи;
- створює різні умови виживання для людей з однаковим вироком.
Це не відповідає ані принципу рівності, ані духу міжнародних стандартів.
Правова проблема: звуження вже існуючих прав
Відповідно до статті 8 Європейської конвенції з прав людини, втручання у реалізацію прав допускається лише за умов доведеної необхідності, пропорційності та індивідуальної оцінки обставин. Загальні, універсальні обмеження, що не враховують конкретної ситуації особи, суперечать цим принципам.
Запропоновані зміни призводять до того, що:
- раніше доступні механізми забезпечення базових потреб фактично втрачають реальну можливість застосування;
- участь родини у підтримці засудженого зводиться до мінімуму;
- формується структурна залежність від внутрішніх крамниць установ виконання покарань.
Таким чином, йдеться не про технічне коригування правил, а про зміну самої моделі реалізації права, за якої формально дозволене право фактично позбавляється практичного змісту.
За своєю суттю це є звуженням уже існуючих прав та гарантій, навіть якщо таке звуження подається у нейтральній або регуляторній формі, без належного обґрунтування необхідності та пропорційності такого втручання.
«БУЛО / СТАЄ / НАСЛІДКИ»
🟢 БУЛО
- Родини могли передавати продукти в посилках, у тому числі:
- ті, що потребують приготування;
- ті, що зберігаються в холодильнику;
- Посилка була реальним каналом забезпечення харчування;
- Право не залежало повністю від грошей.
🟡 СТАЄ
- У посилках дозволені лише:
- сухі, фабричні продукти;
- ті, що не потребують термічної обробки;
- Повноцінні продукти (м’ясо, сир, яйця, консерви, хліб):
- виключені з посилок;
- дозволені лише через крамницю УВП/СІЗО;
- Скляна та металева тара — заборонена в посилках.
🔴 НАСЛІДКИ
- Родини без коштів втрачають можливість підтримки;
- Право на харчування стає умовним і платоспроможним;
- Посилюється соціальна нерівність серед засуджених;
- Посилка втрачає функцію підтримки й зв’язку;
- Виникає фактичне обмеження можливостей (прав) без доведеної нагальної потреби для демократичного суспільства.
Ключова формула
Право, яке можна реалізувати лише за наявності грошей,
перестає бути правом і стає привілеєм.
Висновок
Запропоновані зміни не можна оцінювати виключно як технічні чи організаційні. Вони мають глибокі соціальні та правові наслідки, які не відображені в пояснювальній записці.
Проєкт потребує:
- перегляду з урахуванням реального соціально-економічного становища родин;
- чітких запобіжників від фактичної дискримінації;
- збереження альтернативних каналів підтримки засуджених.
Гуманізація пенітенціарної системи — це не лише перелік дозволів.
Це про доступність, справедливість і людську гідність у практиці, а не лише в тексті нормативного акта.
Якщо ця проблема стосується вас — ви також можете вплинути
Міністерство юстиції України офіційно відкрило громадське обговорення проєкту наказу
«Про внесення змін до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та слідчих ізоляторів».
Це означає, що позиція родин, самих засуджених, правозахисників і громадянського суспільства має бути почута — не постфактум, а на етапі формування нормативного рішення.
📩 До 29 січня 2026 року кожен, кого ця тема стосується безпосередньо, може надіслати свої зауваження та пропозиції на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України:
s.pushenko@ca.minjust.gov.ua
Про що саме можна писати
Ви можете звернути увагу Міністерства юстиції, зокрема, на такі питання:
- як запропоновані зміни впливають на реальну можливість підтримки засуджених родинами;
- чому обмеження посилок створює нерівні умови для родин з різним матеріальним становищем;
- чому право, реалізація якого залежить лише від грошей, втрачає соціальну справедливість;
- які ризики ці зміни несуть для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.
Це можуть бути короткі листи з особистим досвідом або більш детальні правові позиції — обидва формати мають значення.
Чим ми можемо допомогти
Нижче ви можете ознайомитися:
- з самим проєктом наказу Міністерства юстиції України
(ким ініційований документ і яких саме змін він стосується); - з нашими юридичними пропозиціями та зауваженнями, підготовленими на основі аналізу норм Конституції України, Кримінально-виконавчого кодексу та міжнародних стандартів у сфері прав людини.
Ці матеріали можуть:
- допомогти вам сформулювати власну позицію;
- слугувати орієнтиром для написання звернення;
- дати аргументи, якщо ви вирішите звернутися від імені родини, громадської організації або професійної спільноти.
Чому це важливо
Гуманізація пенітенціарної системи починається не з декларацій, а з участі людей, яких ці рішення стосуються.
Якщо мовчать ті, хто стикається з наслідками щодня, —
норми формуються без урахування реального життя.
Саме тому ваш голос має значення.
