День знань, який не питає перепустки

Першого вересня в школах — банти й дзвоник. У Житомирській УВП №8 дещо інші дзвоники, школьных немає. Але навчальний рік там теж почався — і почався не з першого уроку, а з підсумків того, що зробили за попередній.

Я не буду розповідати про це як про свято. На фоні того, що відбувається у всіх школах країни, не до свята. Розповім як є.

Що залишилося після минулого року

Сім чоловіків пройшли повний курс цифрової грамотності «Освітній простір №8» — від основ комп’ютера до штучного інтелекту. Викладач, Григорій Йовдій, тим часом закінчив Фаховий коледж «Освіта» Університету «Україна» за спеціальністю «Соціальна робота» й отримав диплом фахового молодшого бакалавра. Про те, з чого почалася ця освіта — не з абітурієнтської заяви, а з інсульту в сусіда по камері, — я вже писала окремо: «Диплом, що починався з сусідньої койки».

Далі, Григорій — вже став студентом факультету інформаційних технологій та програмування того самого університету.

Але найпримітніше в минулому році — не диплом і не курс. Найпримітніше — те, що учні курсу самі створили застосунок, яким тепер навчаються наступні.

Застосунок, якого ми не замовляли розробникам

«Освітній простір №8» — тринадцять модулів, особисті кабінети учнів із входом за PIN, кабінет викладача, автоматичний сертифікат наприкінці. Працює повністю офлайн: жодного інтернету, лише комп’ютер установи. Версії під Windows і Android — встановлюються з флешки.

Його написали самі засуджені. Вже не для себе — для тих, хто прийде після них.

Це різниця, яку варто розуміти буквально: у більшості проєктів такого штибу продукт роблять ззовні й приносять готовим. Тут продукт виріс зсередини. Раніше я вже розповідала про сам проєкт у тексті «Освітній простір №8: як навчання стає доказом змін»; здобуті на курсі навички ведуть випускників на Біржу праці для засуджених — першу таку в Україні.

Департамент подивився. І поки що мовчить

У серпні ми презентували застосунок керівництву Державної кримінально-виконавчої служби України. Не як прохання про поблажку — як готовий продукт із конкретною пропозицією: підтримати масштабування на інші установи.

Чим це закінчилося, чесно кажу: поки нічим. Презентація відбулася, запит подано, відповіді немає. Я не буду видавати мовчання за обіцянку і не буду видавати його за відмову. Це відкрите питання, і воно лишається відкритим станом на сьогодні.

Якщо чиновники оцінять — розповім, що саме змінилося. Якщо ні — розповім і це.

Новий рік — новий набір

Поки одні чекають на рішення зверху, «Освітній простір №8» уже набрав нову групу. Курс, який минулого року пройшли семеро, продовжує йти — за весь час, з 2022 року, через нього пройшли тридцять два учні.

Паралельно Університет «Україна» запропонував курс англійської мови для тих, хто планує вступати наступного року. Логіка: заявка на вступ — це вже наступний крок, а до нього треба дійти підготовленим.

Геннадій Буряк: рік, який зробив із питання формулу

Ще один продуктивний рік — у Геннадія Буряка, інженера, кандидата технічних наук, який відбуває довічне. Цього року вийшла ще одна його книга про технократичний фільтр на виборах — та, з якою я, як консультантка й співавторка вступу, публічно не згодна в частині висновків, про що вже писала окремо: «Книга, з якою я досі сперечаюся». Ще раніше — «Космічна історія планети Землі», де ми разом із Григорієм Йовдієм переклали космічну метафору на мову прав людини: держава, яка втрачає рівновагу, руйнує не тільки довкілля, а й довіру до права. Розгорнуто про це — в тексті «Після Фаетона: цивілізація як екзамен».

Три голоси в цих текстах — інженер, правозахисниця і засуджений, що дивиться на систему зсередини. Дивна компанія для книжки про державне управління. Ми знаємо, як це звучить.

Що далі

Окремо, поза цими текстами, ми з Григорієм починаємо працювати над концепцією «Цифрова свобода для засуджених» — не про телефон у камері, а про те, що реальне звільнення людини має починатися ще до того, як за нею востаннє зачиняться ворота: доступ до навчання, до роботи, до спілкування під осмисленим, а не тотальним контролем. Інфраструктура, супровід адміністрації, зміни в законодавстві — усе одразу, і швидко це не робиться.

Сьогодні День знань. У більшості місць це фото з квітами. У Житомирській УВП №8 цього року це диплом, застосунок, який написали самі учні, і запит, на який поки немає відповіді.

Я не назву це перемогою.

Яна Баранова,
президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”»