Книги
Ми раді вітати вас у розділі, присвяченому книгам! Тут ми публікуватимемо твори, які, на нашу сміливу думку, допоможуть нашим друзям усвідомити їх власну унікальну цінність. Це про натхнення, навчання, стосунки та саморозвиток — працевлаштування, зміни себе та світу навколо. Запрошуємо вас долучитися до обговорень, ділитися враженнями від прочитаних книг та висловлювати свої думки. Нехай цей розділ стане для вас джерелом інсайтів та знань! Якщо у вас є ще запитання або потреба в додатковій інформації, не соромтеся питати. Ваші коментарі важливі для нас!
-
Книга, з якою я досі сперечаюся
Приблизно у 367 році до нашої ери один афінянин поїхав до Сиракуз навчати молодого тирана правити державою. Ідея була проста: якщо владу віддати тим, хто до неї підготовлений, держава перестане хитатися. Афінянина звали Платон. Тиран виявився нездібним учнем. Реформа провалилася. А перша Платонова подорож до Сиракуз, за переказами, закінчилася ще гірше — філософа продали в рабство, і друзям довелося його викуповувати. Я згадую це щоразу, коли беру в руки нашу нову книгу. Бо ідея, яку вона обстоює, старша за християнство. І в тих, хто брався за неї до нас, виходило по-різному. Що це за книга «Сучасна модель виборів Президента України. Революційна концепція технократичного фільтру та ШІ-контролю». Автор — Геннадій Буряк.…
-
Два віки в одній довідці
Кілька тижнів тому я тримала в руках медичну довідку чоловіка, якого знаю сім років. У графі «рік народження» стояло 1979. Усе інше в тому папері — тиск, суглоби, серце, зір — належало комусь значно старшому. Лікар, який її писав, нічого поганого не мав на увазі. Він просто описував те, що бачив. Тоді я вперше подумала, що в особовій справі є не один вік, а два. Один рахує держава — від дати народження до дати, коли можна подавати на перегляд вироку. Другий рахує тіло. І воно рахує швидше. Виявилось, у того, другого, є назва. Книга, про яку я хочу розказати, називається «Зворотний відлік: Наука про подовження життя». Її написав Геннадій Буряк.…
-
Тостер, який живе за власними законами: нова книга Геннадія Буряка
Уявіть Термінатора, який не бунтує проти людей, а просто еволюціонує. Без Скайнету, без червоного ока, без драми. Тихо, за законами, які існували задовго до того, як хтось вигадав слово «робот». Приблизно так виглядає головна теза нової книги Геннадія Буряка «Загальна теорія технічних систем: Від Законів Еволюції до Штучного Інтелекту та Гіперреальності» (Springer Nature, 2026). Техніка, каже автор, не просто ламається чи барахлить — вона живе за власними законами, такими ж непорушними, як закони фізики. Просто ми звикли списувати це на «стареньке» чи «невдалий екземпляр». Паралель напрошується сама: холодна логіка HAL 9000 з «Космічної одіссеї», який просто виконував протокол — і вирішив, що людина заважає. Буряк, звісно, фантастику не пише. Він…
-
Тіло, яке не підписувалось на політ
Пригадався мені старий анекдот — майже одеський, я його чула ще студенткою. Космонавт приходить до лікаря перед стартом. Каже: «Докторе, я готовий хоч на край галактики. Дух рветься туди щосили». Лікар дивиться в кардіограму, зітхає: «Дух — може. А серце ваше щойно встигло звикнути до цієї планети. Нікуди воно летіти не хоче». Космонавт ображається: «То що, я в’язень?» Лікар знизує плечима: «Ви завжди ним були. Просто раніше ґрати були непомітні». Я багато років працюю з людьми, для яких слова «в’язень» і «ґрати» — не метафора, а щоденна реальність за протоколом. І тут раптом читаю книжку, у якій в’язницею виявляється не установа, не режим, а власний скелет. Це змінює кут зору…
-
Хто вас слухає уважніше — я чи телефон?
Яна Баранова, психологиня, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» — за участю Геннадія Буряка та Георгія Йовдія Мене якось запитала жінка, з якою ми говорили про доньку-підлітка: «Чому вона довіряє тому чату більше, ніж мені?» Я не одразу відповіла. Чесна відповідь незручна: не тому, що чат розумніший. Але він ніколи не втомлюється, не перебиває, не має свого поганого дня. Довіра — не нагорода за правоту. Це реакція на те, хто з вами поруч, коли важко, не пішов. Психіка взагалі не перевіряє, чи розумний той, хто поруч, і навіть чи живий він. Вона рахує повтори: скільки разів після мовчання чи зірваної обіцянки контакт усе ж таки відновився. Це і є механізм,…
-
Не лише про нейромережі: чому книга про втілений інтелект важлива для прав людини, України і світу
Я часто ловлю себе на думці, що про штучний інтелект сьогодні говорять або занадто захоплено, або занадто спрощено. Або це чергова “революція”, яка все змінить, або чергова технічна тема “для своїх”. Рукопис книги «Загальна теорія побудови нейромереж та людиноподібних роботів» привертає увагу. тому, що це не просто текст про архітектури моделей. Це спроба подивитися на ШІ як на систему, що виходить у фізичний світ, взаємодіє з людиною, приймає рішення, впливає на безпеку і межі людського контролю. У книзі задано сильну рамку: інтелект не існує “у вакуумі”, він має бути втіленим — через тіло, сенсори, дію і середовище. Про що ця книга На першому рівні це дуже велика й амбітна книга…
-
Освітній простір у Житомирській УВП № 8: як модель «рівний рівному» працює на ресоціалізацію
Чому ця історія важлива Про ресоціалізацію засуджених в Україні часто говорять загальними фразами. Значно рідше показують живі моделі, які вже працюють у місцях несвободи. Освітній простір у Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8» належить саме до таких кейсів. Це не разова ініціатива “для звіту” і не зовнішній проєкт, який зайшов на кілька місяців. Це простір, створений за ініціативи самих засуджених до довічного позбавлення волі, за сприяння керівництва установи, за участю громадськості та бізнесу. Для правозахисної спільноти цей кейс важливий з однієї простої причини: він показує, що людина в місці несвободи не перестає бути суб’єктом навчання, відповідальності, взаємодопомоги і суспільної користі. А для держави це ще й практичне питання…
-
Майбутнє людства: 1000 років наперед — і питання, які ми уникаємо сьогодні
У 2024 році OpenAI, Google та Microsoft витратили десятки мільярдів доларів на розвиток штучного інтелекту. У цей самий час уряди обговорюють регуляцію, яка відстає на роки. Розрив уже існує. І він не абстрактний. Він вже в тому, як ухвалюються рішення, як працюють системи, як перерозподіляється влада і як швидко змінюється середовище, у якому живе людина. Ключове питання не в технологіях як таких, а в тому, чи встигає людське мислення за масштабом цих змін. З цього починається книга «Майбутнє людства: 1000 років шляху». Про що ця книга Книга працює з довгою дистанцією — не 5 і не 20 років, а століття. Автор дивиться на людство скрізь окремі події, але через великі…
-
Що, якщо ми неправильно розуміємо світ?
Що, якщо закони, які керують Всесвітом, працюють і в клітині, і в технологіях, і в суспільстві — просто ми ще не навчилися бачити їх як одну систему? У школі нам пояснюють: Але майже ніхто не ставить простіше питання: чому це взагалі можливо? Чому будь-яка система — від атома до галактики — існує лише тоді, коли між її частинами відбувається обмін? Що, якщо за всіма цими процесами стоїть один і той самий принцип? Книга «Простір & Інформація — Час & Енергія» — це спроба відповісти саме на це питання. Вона пропонує подивитися на світ як на систему взаємодії чотирьох фундаментальних елементів: І якщо ця ідея правильна — вона може змінити те,…
-
Технократична республіка: як ШІ може «вивести вибори з лотереї» — і що в цьому небезпечного
Сучасні вибори дедалі більше нагадують змагання образів, а не перевірку компетентності. Виборець бачить кампанію, слоган, рекламу — але рідко має інструмент оцінити здатність кандидата діяти в кризі. Ми звикли вважати це нормою. Але чи має суспільство право на інший стандарт відбору влади? Саме це питання стало відправною точкою для книги «Технократична республіка: Концепція кваліфікаційних виборів в Україні», створеної у співавторстві інженера, правозахисниці та соціального дослідника. Це спроба поєднати технологічний підхід із гарантіями прав людини. Бо йдеться не лише про інновацію. Йдеться про якість демократії. Синопсис книги «Технократична республіка: Як ШІ рятує вибори» Що, якщо проблема демократії — не в людях, а в механізмі їх відбору? Книга починається з тривожного спостереження:…
