-
Тостер, який живе за власними законами: нова книга Геннадія Буряка
Уявіть Термінатора, який не бунтує проти людей, а просто еволюціонує. Без Скайнету, без червоного ока, без драми. Тихо, за законами, які існували задовго до того, як хтось вигадав слово «робот». Приблизно так виглядає головна теза нової книги Геннадія Буряка «Загальна теорія технічних систем: Від Законів Еволюції до Штучного Інтелекту та Гіперреальності» (Springer Nature, 2026). Техніка, каже автор, не просто ламається чи барахлить — вона живе за власними законами, такими ж непорушними, як закони фізики. Просто ми звикли списувати це на «стареньке» чи «невдалий екземпляр». Паралель напрошується сама: холодна логіка HAL 9000 з «Космічної одіссеї», який просто виконував протокол — і вирішив, що людина заважає. Буряк, звісно, фантастику не пише. Він…
-
Тіло, яке не підписувалось на політ
Пригадався мені старий анекдот — майже одеський, я його чула ще студенткою. Космонавт приходить до лікаря перед стартом. Каже: «Докторе, я готовий хоч на край галактики. Дух рветься туди щосили». Лікар дивиться в кардіограму, зітхає: «Дух — може. А серце ваше щойно встигло звикнути до цієї планети. Нікуди воно летіти не хоче». Космонавт ображається: «То що, я в’язень?» Лікар знизує плечима: «Ви завжди ним були. Просто раніше ґрати були непомітні». Я багато років працюю з людьми, для яких слова «в’язень» і «ґрати» — не метафора, а щоденна реальність за протоколом. І тут раптом читаю книжку, у якій в’язницею виявляється не установа, не режим, а власний скелет. Це змінює кут зору…
-
Хто вас слухає уважніше — я чи телефон?
Яна Баранова, психологиня, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» — за участю Геннадія Буряка та Георгія Йовдія Мене якось запитала жінка, з якою ми говорили про доньку-підлітка: «Чому вона довіряє тому чату більше, ніж мені?» Я не одразу відповіла. Чесна відповідь незручна: не тому, що чат розумніший. Але він ніколи не втомлюється, не перебиває, не має свого поганого дня. Довіра — не нагорода за правоту. Це реакція на те, хто з вами поруч, коли важко, не пішов. Психіка взагалі не перевіряє, чи розумний той, хто поруч, і навіть чи живий він. Вона рахує повтори: скільки разів після мовчання чи зірваної обіцянки контакт усе ж таки відновився. Це і є механізм,…
-
Освітній простір №8: як навчання стає доказом змін
Авторка: Яна Баранова, психологиня, помічниця народного депутата України, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» Про ресоціалізацію говорять багато — особливо там, де є круглий стіл, мікрофон і бажання показати, що «робота ведеться». Я до таких формулювань ставлюся спокійно: папір витримує все, людське життя — не завжди. Для мене є одне питання, яке фільтрує решту: що саме змінюється в людині? Вона починає вчитися, допомагати іншому, працювати, тримати слово? Якщо так — можна говорити про зміни. Якщо ні — ми просто прикрасили систему словами й пішли пити каву. Освітній простір №8 у Житомирській установі виконання покарань №8 став для мене такою перевіркою. Не глянцевою — живою. Як усе починалося 2 листопада 2022…
-
Книга, написана всупереч стінам
Про Геннадія Буряка, силу системного мислення і те, чому життя змінюється навіть у місцях несвободи Авторка: Яна Баранова, психологиня, помічниця-консультантка народного депутата України, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» Є люди, про яких суспільство часто говорить одним словом — “засуджений”. Це слово ніби закриває все інше: освіту, професію, досвід, думки, працю, совість, біль, талант, відповідальність. Людина стає не людиною, а статусом. Я не можу з цим погодитися. За роки роботи з темою довічного ув’язнення я бачила інше. Люди в місцях несвободи не всі однакові. Серед них є ті, хто зупинився. Але є й ті, хто працює, вчиться, пише, допомагає іншим, думає про майбутнє країни й бере на себе відповідальність навіть…
-
Диплом, що починався з сусідньої койки
Іноді найважливіші рішення в житті людина приймає не за партою, а там, де, здавалось би, взагалі немає місця для навчання. Історія Георгія Йовдія — саме про це. Коли біда стала поштовхом до професії Дев’ять років тому в камері, де відбував покарання Григорій, стався інсульт у його сусіда. Перша група інвалідності. Чоловік перестав говорити, права сторона тіла паралізована. На волі до такої людини прийшов би соціальний працівник — і не раз. Але в місцях позбавлення волі це майже неможливо. Формально соціальні служби в установах виконання покарань існують — є штатні одиниці, накази, посадові інструкції. Реально ж людина, яка щойно пережила інсульт і не може ні попросити, ні поскаржитися, залишається сам на…
Аналітика, соціальні проєкти та правозахисна діяльність ГО «Золотий вік України».
