-
Хто вас слухає уважніше — я чи телефон?
Яна Баранова, психологиня, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» — за участю Геннадія Буряка та Георгія Йовдія Мене якось запитала жінка, з якою ми говорили про доньку-підлітка: «Чому вона довіряє тому чату більше, ніж мені?» Я не одразу відповіла. Чесна відповідь незручна: не тому, що чат розумніший. Але він ніколи не втомлюється, не перебиває, не має свого поганого дня. Довіра — не нагорода за правоту. Це реакція на те, хто з вами поруч, коли важко, не пішов. Психіка взагалі не перевіряє, чи розумний той, хто поруч, і навіть чи живий він. Вона рахує повтори: скільки разів після мовчання чи зірваної обіцянки контакт усе ж таки відновився. Це і є механізм,…
-
Освітній простір №8: як навчання стає доказом змін
Авторка: Яна Баранова, психологиня, помічниця народного депутата України, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» Про ресоціалізацію говорять багато — особливо там, де є круглий стіл, мікрофон і бажання показати, що «робота ведеться». Я до таких формулювань ставлюся спокійно: папір витримує все, людське життя — не завжди. Для мене є одне питання, яке фільтрує решту: що саме змінюється в людині? Вона починає вчитися, допомагати іншому, працювати, тримати слово? Якщо так — можна говорити про зміни. Якщо ні — ми просто прикрасили систему словами й пішли пити каву. Освітній простір №8 у Житомирській установі виконання покарань №8 став для мене такою перевіркою. Не глянцевою — живою. Як усе починалося 2 листопада 2022…
-
Книга, написана всупереч стінам
Про Геннадія Буряка, силу системного мислення і те, чому життя змінюється навіть у місцях несвободи Авторка: Яна Баранова, психологиня, помічниця-консультантка народного депутата України, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» Є люди, про яких суспільство часто говорить одним словом — “засуджений”. Це слово ніби закриває все інше: освіту, професію, досвід, думки, працю, совість, біль, талант, відповідальність. Людина стає не людиною, а статусом. Я не можу з цим погодитися. За роки роботи з темою довічного ув’язнення я бачила інше. Люди в місцях несвободи не всі однакові. Серед них є ті, хто зупинився. Але є й ті, хто працює, вчиться, пише, допомагає іншим, думає про майбутнє країни й бере на себе відповідальність навіть…
-
Диплом, що починався з сусідньої койки
Іноді найважливіші рішення в житті людина приймає не за партою, а там, де, здавалось би, взагалі немає місця для навчання. Історія Георгія Йовдія — саме про це. Коли біда стала поштовхом до професії Дев’ять років тому в камері, де відбував покарання Григорій, стався інсульт у його сусіда. Перша група інвалідності. Чоловік перестав говорити, права сторона тіла паралізована. На волі до такої людини прийшов би соціальний працівник — і не раз. Але в місцях позбавлення волі це майже неможливо. Формально соціальні служби в установах виконання покарань існують — є штатні одиниці, накази, посадові інструкції. Реально ж людина, яка щойно пережила інсульт і не може ні попросити, ні поскаржитися, залишається сам на…