Проєкт Центра
-
Хто вас слухає уважніше — я чи телефон?
Яна Баранова, психологиня, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» — за участю Геннадія Буряка та Георгія Йовдія Мене якось запитала жінка, з якою ми говорили про доньку-підлітка: «Чому вона довіряє тому чату більше, ніж мені?» Я не одразу відповіла. Чесна відповідь незручна: не тому, що чат розумніший. Але він ніколи не втомлюється, не перебиває, не має свого поганого дня. Довіра — не нагорода за правоту. Це реакція на те, хто з вами поруч, коли важко, не пішов. Психіка взагалі не перевіряє, чи розумний той, хто поруч, і навіть чи живий він. Вона рахує повтори: скільки разів після мовчання чи зірваної обіцянки контакт усе ж таки відновився. Це і є механізм,…
-
Освітній простір №8: як навчання стає доказом змін
Авторка: Яна Баранова, психологиня, помічниця народного депутата України, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» Про ресоціалізацію говорять багато — особливо там, де є круглий стіл, мікрофон і бажання показати, що «робота ведеться». Я до таких формулювань ставлюся спокійно: папір витримує все, людське життя — не завжди. Для мене є одне питання, яке фільтрує решту: що саме змінюється в людині? Вона починає вчитися, допомагати іншому, працювати, тримати слово? Якщо так — можна говорити про зміни. Якщо ні — ми просто прикрасили систему словами й пішли пити каву. Освітній простір №8 у Житомирській установі виконання покарань №8 став для мене такою перевіркою. Не глянцевою — живою. Як усе починалося 2 листопада 2022…
-
Книга, написана всупереч стінам
Про Геннадія Буряка, силу системного мислення і те, чому життя змінюється навіть у місцях несвободи Авторка: Яна Баранова, психологиня, помічниця-консультантка народного депутата України, президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”» Є люди, про яких суспільство часто говорить одним словом — “засуджений”. Це слово ніби закриває все інше: освіту, професію, досвід, думки, працю, совість, біль, талант, відповідальність. Людина стає не людиною, а статусом. Я не можу з цим погодитися. За роки роботи з темою довічного ув’язнення я бачила інше. Люди в місцях несвободи не всі однакові. Серед них є ті, хто зупинився. Але є й ті, хто працює, вчиться, пише, допомагає іншим, думає про майбутнє країни й бере на себе відповідальність навіть…
-
Диплом, що починався з сусідньої койки
Іноді найважливіші рішення в житті людина приймає не за партою, а там, де, здавалось би, взагалі немає місця для навчання. Історія Георгія Йовдія — саме про це. Коли біда стала поштовхом до професії Дев’ять років тому в камері, де відбував покарання Григорій, стався інсульт у його сусіда. Перша група інвалідності. Чоловік перестав говорити, права сторона тіла паралізована. На волі до такої людини прийшов би соціальний працівник — і не раз. Але в місцях позбавлення волі це майже неможливо. Формально соціальні служби в установах виконання покарань існують — є штатні одиниці, накази, посадові інструкції. Реально ж людина, яка щойно пережила інсульт і не може ні попросити, ні поскаржитися, залишається сам на…
-
Освітній простір у Житомирській УВП № 8: як модель «рівний рівному» працює на ресоціалізацію
Чому ця історія важлива Про ресоціалізацію засуджених в Україні часто говорять загальними фразами. Значно рідше показують живі моделі, які вже працюють у місцях несвободи. Освітній простір у Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8» належить саме до таких кейсів. Це не разова ініціатива “для звіту” і не зовнішній проєкт, який зайшов на кілька місяців. Це простір, створений за ініціативи самих засуджених до довічного позбавлення волі, за сприяння керівництва установи, за участю громадськості та бізнесу. Для правозахисної спільноти цей кейс важливий з однієї простої причини: він показує, що людина в місці несвободи не перестає бути суб’єктом навчання, відповідальності, взаємодопомоги і суспільної користі. А для держави це ще й практичне питання…
-
Візит до Бердичівської ВК №70
Яна Баранова, президент ГО «Союз Золотий Вік України», у ролі помічника народного депутата, здійснила плановий моніторинговий візит до Бердичівської виправної колонії №70. Мета — перевірити умови тримання, поспілкуватися із засудженими та адміністрацією і оглянути новий сектор для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Що побачили Чому це важливо Питання умов тримання тісно пов’язане з темою «право на надію». Після рішень КСУ (16.09.2021) і змін до закону (№2690‑IX від 06.11.2022) з’явився механізм заміни довічного на строк від 15 до 20 років за ст. 82 КК. Повноцінний запуск механізму відбувся 03.03.2023; ЄСПЛ у справі «Медвідь проти України» (10.10.2024) визнав, що система створює реалістичну перспективу перегляду покарання. Водночас питання відповідності цієї моделі вимогам…
-
Людська гідність не скасовується вироком
Коли засуджені звертаються до українських судів через неналежні умови тримання, це не “спроба привілеїв” і не формальна скарга на побут. Це наслідок багаторічної проблеми, яку вже визнав Європейський суд з прав людини: йдеться про умови, що можуть становити нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження у розумінні статті 3 Конвенції. Саме так ЄСПЛ оцінював українські справи щодо переповненості камер, браку світла, вентиляції, санітарії, ізоляції та відсутності ефективного внутрішнього засобу захисту. Що стало передумовою Ключовою стала справа Sukachov v. Ukraine. Рішення у ній ЄСПЛ ухвалив 30 січня 2020 року, а статус остаточного воно набуло 30 травня 2020 року. Суд прямо вказав, що проблема неналежних умов тримання в Україні має структурний і…
-
Що, якщо ми неправильно розуміємо світ?
Що, якщо закони, які керують Всесвітом, працюють і в клітині, і в технологіях, і в суспільстві — просто ми ще не навчилися бачити їх як одну систему? У школі нам пояснюють: Але майже ніхто не ставить простіше питання: чому це взагалі можливо? Чому будь-яка система — від атома до галактики — існує лише тоді, коли між її частинами відбувається обмін? Що, якщо за всіма цими процесами стоїть один і той самий принцип? Книга «Простір & Інформація — Час & Енергія» — це спроба відповісти саме на це питання. Вона пропонує подивитися на світ як на систему взаємодії чотирьох фундаментальних елементів: І якщо ця ідея правильна — вона може змінити те,…
-
Чи може алгоритм зупинити корупцію?
Корупційні скандали в Україні не зникають навіть після років реформ.Е-декларації, ProZorro, нові антикорупційні органи, відкриті реєстри — усе це зробило систему прозорішою, але не зламало сам механізм корупції. Це визнають і міжнародні партнери: Україна справді просунулася в інституційній антикорупційній реформі, але ризики залишаються високими, особливо в умовах війни та майбутньої відбудови. Можливо, настав час поставити інше питання: чи може технологія допомогти змінити саму логіку державного управління? Запрошення до суспільної дискусії В Україні вже багато років говорять про боротьбу з корупцією. Створюються нові інституції, ухвалюються закони, запускаються цифрові сервіси. З’явилися електронні декларації, відкриті реєстри, система державних закупівель. Ці реформи справді змінили правила гри: наприклад, ProZorro зробила публічні закупівлі набагато прозорішими й…
-
Технократична республіка: як ШІ може «вивести вибори з лотереї» — і що в цьому небезпечного
Сучасні вибори дедалі більше нагадують змагання образів, а не перевірку компетентності. Виборець бачить кампанію, слоган, рекламу — але рідко має інструмент оцінити здатність кандидата діяти в кризі. Ми звикли вважати це нормою. Але чи має суспільство право на інший стандарт відбору влади? Саме це питання стало відправною точкою для книги «Технократична республіка: Концепція кваліфікаційних виборів в Україні», створеної у співавторстві інженера, правозахисниці та соціального дослідника. Це спроба поєднати технологічний підхід із гарантіями прав людини. Бо йдеться не лише про інновацію. Йдеться про якість демократії. Синопсис книги «Технократична республіка: Як ШІ рятує вибори» Що, якщо проблема демократії — не в людях, а в механізмі їх відбору? Книга починається з тривожного спостереження:…
