Чи може алгоритм зупинити корупцію?
Корупційні скандали в Україні не зникають навіть після років реформ.
Е-декларації, ProZorro, нові антикорупційні органи, відкриті реєстри — усе це зробило систему прозорішою, але не зламало сам механізм корупції. Це визнають і міжнародні партнери: Україна справді просунулася в інституційній антикорупційній реформі, але ризики залишаються високими, особливо в умовах війни та майбутньої відбудови.
Можливо, настав час поставити інше питання: чи може технологія допомогти змінити саму логіку державного управління?
Запрошення до суспільної дискусії
В Україні вже багато років говорять про боротьбу з корупцією. Створюються нові інституції, ухвалюються закони, запускаються цифрові сервіси. З’явилися електронні декларації, відкриті реєстри, система державних закупівель. Ці реформи справді змінили правила гри: наприклад, ProZorro зробила публічні закупівлі набагато прозорішими й посилила громадський контроль над ними.
Але водночас українське суспільство знову і знову повертається до нових корупційних історій. Останні роки принесли низку резонансних скандалів: історії із закупівлями продуктів для армії за завищеними цінами; викриття масштабної схеми розкрадання під час закупівель харчування для ЗСУ; ризики у сфері відбудови цивільної інфраструктури; корупційні справи у земельній та містобудівній політиці Києва. Ці кейси підтверджені як журналістськими розслідуваннями, так і матеріалами НАБУ, НАЗК та міжнародних аналітичних оглядів.
Кожна з цих історій має свої обставини. Але разом вони демонструють одну річ: система все ще реагує на корупцію постфактум — коли гроші вже витрачені, рішення вже прийняті, а шкода вже завдана.
Саме тому сьогодні виникає питання: чи можна створити систему, яка не лише карає, а й передбачає ризики?
Концепція, яку ми пропонуємо обговорити
Те, що ми представляємо у цій публікації, — не законопроєкт і не політична програма.
Це концепція системних змін, яка пропонує подивитися на проблему інакше.
Її ідея проста, але водночас радикальна: перейти від моделі «розслідувати після злочину» до моделі «виявляти ризики до того, як вони стануть злочином».
У нашому підході ключову роль мають відіграти технології аналізу даних і штучного інтелекту. Такі системи здатні:
- аналізувати великі масиви фінансових даних;
- знаходити аномальні зв’язки між компаніями;
- виявляти нетипові рішення в закупівлях;
- сигналізувати про ризики ще до того, як виникне корупційна схема.
Це не фантастика.
Більше того, ця концепція не виникла з нуля. Вона продовжує серію попередніх досліджень авторів. Зокрема, у роботі «Технократична республіка: концепція кваліфікаційних виборів в Україні» було описано можливість використання аналітичних систем для оцінки компетентності кандидатів на державні посади. А в публікації «Штучний інтелект і доброчесність: як Україна може подолати корупцію без гасел» уперше було запропоновано модель превентивної антикорупційної системи, заснованої на аналізі великих даних.
Зростання довіри до технологій і ШІ
У 2025 році Міністерство цифрової трансформації України запустило процес формування Стратегії розвитку штучного інтелекту до 2030 року та окремо наголосило на необхідності врахувати реальні потреби суспільства, бізнесу й держави. До цього процесу долучені як державні структури, так і міжнародні партнери. Це означає, що тема ШІ в Україні вже перейшла з рівня футуристичної дискусії в площину практичної державної політики.
Це важливий сигнал. Якщо держава вже офіційно формує політику у сфері ШІ, а громадян закликають впливати на її зміст, то суспільство поступово звикає до думки, що алгоритми можуть бути не лише інструментом бізнесу чи сервісів, а й частиною сучасного державного управління. Отже, розмова про застосування ШІ для запобігання корупції вже не виглядає теоретичною.
Де це вже працює
Подібні системи вже застосовуються у світі.
Наприклад, у Бразилії державні органи використовують систему ALICE, яка аналізує закупівлі, контракти та оголошення і допомагає виявляти ризики шахрайства, помилок та інших порушень у сфері публічних закупівель. За даними OECD Observatory of Public Sector Innovation, лише у 2023 році система проаналізувала понад 190 тисяч закупівель і сформувала 203 аудиторські завдання на суму близько 27 млрд бразильських реалів.
Інший приклад — США, де аналітичні алгоритми широко застосовуються для виявлення фінансових злочинів, підозрілих транзакцій та відмивання коштів у банківському секторі. Подібні підходи давно використовують і великі корпорації для боротьби з внутрішнім шахрайством та зловживаннями.
Тобто ідея, яку ми пропонуємо обговорити, не є утопією.
Вона вже працює — просто поки що не стала частиною української системи управління.
Чому традиційні механізми не встигають
За даними Transparency International, у 2023 році Україна отримала 36 балів зі 100 у Індексі сприйняття корупції та посіла 104 місце зі 180 країн. Це було покращенням, але не проривом: індекс і далі свідчить про системну проблему.
Головна причина — не лише в браку політичної волі чи інституційної слабкості.
Проблема ще й у масштабі даних.
Сучасна держава генерує:
- мільйони документів;
- тисячі тендерів;
- сотні тисяч фінансових операцій;
- складні мережі зв’язків між компаніями, посадовцями, підрядниками, посередниками.
Жоден слідчий, журналіст або аудитор фізично не може перевірити це вручну в реальному часі. Саме тому аналітичні системи можуть стати не заміною інституцій, а інструментом раннього попередження, який підсилює інституції там, де людських ресурсів уже недостатньо.
Три рівні системи
Концепція пропонує три рівні антикорупційної політики.
1. Запобігання
Алгоритми можуть аналізувати:
- декларації посадовців;
- державні закупівлі;
- фінансові зв’язки компаній.
Мета — знаходити аномалії і ризики ще до того, як вони перетворяться на кримінальні справи.
2. Підтримка розслідувань
Штучний інтелект не замінює слідчих. Але може допомогти їм швидше працювати з великими масивами даних, структурувати інформацію, знаходити зв’язки, які не видно при ручному аналізі, і тим самим скорочувати час розслідувань.
3. Культура доброчесності
Найважливіший рівень — суспільний.
Без довіри громадян, відкритості держави, захисту викривачів і готовності суспільства не толерувати корупцію жодна технологія не працюватиме. Алгоритм може виявити ризик, але політичне і суспільне рішення все одно залишиться за людьми.
Дискусійна ідея: ШІ у судовій системі
Концепція також пропонує обговорити ідею ШІ-асистента для суддів.
Йдеться не про «робота-суддю», а про аналітичну систему, яка може:
- аналізувати судову практику;
- оцінювати ризики втечі;
- перевіряти пропорційність застави;
- знаходити аномальні рішення.
Остаточне рішення залишається за людиною. Але система допомагає бачити те, що людина може пропустити: статистичні відхилення, неочевидні зв’язки, невідповідність між подібними справами. Саме в цьому полягає її цінність — не в заміні суду, а в посиленні якості правового аналізу.
Про авторів
Концепція підготовлена спільною групою авторів.
Яна Баранова — психологиня, правозахисниця, помічниця народного депутата України та президентка ГО «Союз “Золотий Вік України”».
Співавтори — Геннадій Буряк і Георгій Йовдій, дослідники соціальних процесів та учасники освітніх програм із соціальної роботи, які відбувають довічне позбавлення волі. Їхні дослідження присвячені темам прав людини, ресоціалізації та реформування системи правосуддя.
Чому ми маємо право говорити про це
Ця концепція з’явилася не в академічному кабінеті і не в політичному штабі.
Вона народилася на перетині трьох різних досвідів.
Яна Баранова багато років працює у сфері прав людини, соціальної підтримки та громадських ініціатив. Її діяльність пов’язана з практичною роботою з людьми, державними інституціями та міжнародними організаціями.
Геннадій Буряк і Георгій Йовдій дивляться на систему правосуддя з іншого боку — зсередини пенітенціарної системи. Відбуваючи довічне покарання, вони водночас беруть участь в освітніх програмах і дослідницьких проєктах, присвячених правам людини, ресоціалізації та соціальним змінам.
Саме тому їхні тексти поєднують різні перспективи: правозахисну практику, соціальні дослідження і особистий досвід взаємодії з системою.
Це не означає, що запропонована концепція є єдино правильною.
Але це означає, що вона народилася з реального досвіду — а не лише з теоретичних міркувань.
Саме тому ми пропонуємо її не як готову відповідь, а як запрошення до серйозної суспільної розмови.
Чому ця розмова важлива саме зараз
Україна проходить складний історичний період.
Війна, відбудова країни, великі міжнародні інвестиції — усе це означає, що прозорість державного управління стає критично важливою. Саме в цей момент кожен новий корупційний скандал б’є не лише по довірі до влади, а й по довірі міжнародних партнерів, по темпах відбудови і по спроможності держави діяти чесно та ефективно. OECD прямо вказує, що в умовах повномасштабної війни robust public integrity system є критично важливою для прозорого та ефективного відновлення України.
І водночас кожен новий скандал знову ставить те саме питання: чи здатна система змінитися?
Запрошуємо до розмови.
Прочитайте концепцію і сформулюйте власну позицію
Нижче ви можете прочитати повний текст цієї концепції в авторському вигляді.
Реформи починаються не лише з рішень уряду чи парламенту. Вони починаються з суспільної дискусії — з того моменту, коли люди починають обговорювати нові ідеї, сперечатися про них і формувати власну позицію.
Якщо ви вважаєте, що запропоновані ідеї заслуговують на увагу — поширюйте цей матеріал, діліться ним із колегами, друзями та у своїх професійних спільнотах.
Громадська підтримка і відкритий обмін аргументами — один із небагатьох способів впливати на формування порядку денного в демократичному суспільстві.
Саме так нові ідеї переходять із рівня публічної дискусії до рівня реальних рішень.
Ми також будемо вдячні за ваші коментарі, запитання і критичні зауваження.
Навіть незгода важлива — тому що аргументована дискусія допомагає уточнювати і вдосконалювати ідеї. Тільки так — через публічну розмову, обмін аргументами і участь громадян — можна поступово формувати рішення, здатні змінювати систему.
Тож запрошуємо вас прочитати текст концепції і долучитися до цієї розмови.
