Людська гідність не скасовується вироком
Коли засуджені звертаються до українських судів через неналежні умови тримання, це не “спроба привілеїв” і не формальна скарга на побут. Це наслідок багаторічної проблеми, яку вже визнав Європейський суд з прав людини: йдеться про умови, що можуть становити нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження у розумінні статті 3 Конвенції. Саме так ЄСПЛ оцінював українські справи щодо переповненості камер, браку світла, вентиляції, санітарії, ізоляції та відсутності ефективного внутрішнього засобу захисту.
Що стало передумовою
Ключовою стала справа Sukachov v. Ukraine. Рішення у ній ЄСПЛ ухвалив 30 січня 2020 року, а статус остаточного воно набуло 30 травня 2020 року. Суд прямо вказав, що проблема неналежних умов тримання в Україні має структурний і повторюваний характер та існує щонайменше з 2005 року. У самій справі заявник скаржився, зокрема, на переповненість камер, вогкість, погане освітлення й вентиляцію, відсутність належного відокремлення туалету, лише одну годину прогулянки на день і душ раз на тиждень. ЄСПЛ встановив порушення статті 3 і статті 13 Конвенції.
Важлива деталь, про яку часто забувають: ЄСПЛ не обмежився оцінкою окремого епізоду. Суд застосував пілотний підхід, тобто фактично визнав, що перед ним не одинична помилка системи, а системна несправність. Україні було вказано на необхідність запровадити ефективні превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту для людей, які утримуються в неналежних умовах. Кінцевим строком для таких кроків був визначений 30 листопада 2021 року.
Чому тема залишається актуальною
Тому, що попри пілотне рішення ЄСПЛ, національна система реагувала повільно. Уже в грудні 2021 року Комітет міністрів Ради Європи констатував “глибокий жаль” через відсутність конкретного прогресу у виконанні рішень у цій категорії справ. Тоді ж було наголошено, що в групах справ проти України щодо умов тримання та відсутності ефективних засобів захисту перебуває понад 100 рішень ЄСПЛ, а найперші з них сягають 2005 року.
Станом на вересень 2025 року ця проблема не зникла з міжнародного контролю. Групи справ Sukachov, Nevmerzhitsky, Yakovenko, Melnik та пов’язані з ними кейси залишалися під посиленим наглядом Комітету міністрів Ради Європи. Серед невирішених питань далі зазначалися погані матеріальні умови тримання в СІЗО, ізоляторах, установах виконання покарань, неналежне етапування та відсутність дієвих засобів правового захисту.
Тобто проблема давно вийшла за межі окремих камер, окремих установ чи окремих скарг. Вона стала питанням правової держави: чи може людина бути ізольованою від суспільства, але не від власної людської гідності? Чи зобов’язана держава, навіть під час відбування найсуворішого покарання, дотримуватися мінімальних стандартів гуманності? Правова відповідь тут однозначна: так, зобов’язана. І саме тому звернення засуджених до суду — нормальний спосіб вимагати від держави виконання її базових обов’язків.
Водночас українська судова практика у таких спорах і далі залишається нерівномірною. Навіть у комунікації уряду України до Комітету міністрів Ради Європи у 2025 році прямо зазначалося, що практика компенсації за неналежні умови тримання ще не є поширеною, хоча окремі рішення про відшкодування вже з’являються. Це означає, що шлях від міжнародного стандарту до реального захисту в національному суді все ще надто довгий.
Моніторинг судового засідання у Бердичеві
Саме тому наша команда ГО «Союз “Золотий Вік України”» продовжує моніторинг таких процесів і захист прав засуджених у судах.
26 березня 2026 року ми були присутні на судовому засіданні у Бердичеві, де в центрі уваги стояло принципове питання: чи можуть умови тримання бути принизливими для людської гідності?
Під час засідання засуджений та його захист надали суду об’ємний масив доказів щодо умов утримання протягом 22 років відбування довічного покарання — у камерах, які, за доводами сторони захисту, не відповідають європейським стандартам за площею, освітленням, вентиляцією та іншими базовими параметрами. Для нас було важливо бачити, що суд не обмежився формальним підходом, а уважно працював із документами, доводами та клопотаннями сторін.
Ми не підміняємо суд і не оголошуємо вирок наперед. Але ми наполягаємо на іншому: у справах про умови тримання не може бути байдужого автоматизму. Коли людина роками перебуває в середовищі, яке може принижувати її гідність, держава зобов’язана не відмахуватися, а дати правову відповідь.
Наша позиція
Для правозахисної спільноти це питання значно ширше за одну конкретну справу. Воно про те, чи здатна українська система правосуддя перейти від формули “так було завжди” до формули “право однакове для всіх”. І якщо міжнародні інституції вже багато років говорять про системну проблему, національні суди мають не ігнорувати цю реальність, а працювати з нею по суті.
Ми вдячні за відкритість процесу та продовжуємо нашу роботу. Попереду — найважливіші етапи розгляду і фінальне рішення. Але вже зараз очевидно: питання умов тримання — це не периферія права. Це його перевірка на справжність.
Потрібна консультація?
Якщо вам потрібна консультація щодо правових підстав звернення до суду у зв’язку з неналежними умовами тримання, які можуть мати ознаки нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження, а також допомога з підготовкою необхідних документів та оформленням заяви до суду — звертайтеся до нас: Контакти.
Разом — до справедливої правової держави.
#СудовийМоніторинг #ПраваЛюдини #ГромадськийКонтроль #Бердичів #Правосуддя #СоюзЗолотийВік
