Боротьба за Свободу: Ігор Трубіцин та Вінницький Суд

У червні 2024 року відбулося слухання справи Ігоря Трубіцина, довічно ув’язненого в Україні. Процес, який мав вирішити його долю, тривав лише 7 хвилин. Чому суд переніс засідання і як це вплине на майбутнє Ігоря? Дізнайтеся більше про цей випадок та його важливість для правосуддя в Україні.

---

25 червня 2024 р. у Вінницькому міському суді мав відбутися розгляд Клопотання довічно ув’язненого Ігоря Трубіцина. Однак судове засідання тривало не більше 7 хвилин і було перенесено через те, що адвокат БПД Матюха Володимир Вікторович протягом двох тижнів з моменту призначення не знайшов час не тільки ознайомитися з матеріалами справи Ігоря Трубіцина, а навіть з ним зустрітися. Представник Вінницької УВП №1 також не був готовий до запитань судді. 

У своєму клопотанні до суду Ігор Трубіцин зробив окремий наголос на застосування до нього не лише норм статей вітчизняних законів, а й норм Європейської конвенції та рішень 7 Європейського суду з прав людини, які є для України джерелом права. Пенологічних підстав для подальшого утримання Ігоря Трубіцина у наджорстких умовах довічного позбавлення волі нема. До того ж Ігор був засуджений довічно ще за радянським кримінальним кодексом 1960 року, коли вищою мірою довічного покарання було 25 років і має законодавчі підстави бути звільненим з зали суду.

---

Передісторія

Ігор Трубіцин відбуває покарання у Вінницькому установі виконання покарань №1. Він один із 1536 осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі в Україні. Умовою звільнення із пожиттєвого ув’язнення в Україні є: 1) помилування Президента; 2) пом’якшення покарання з заміною на 15- 20 років після відбутих 15 років; 3) смерть засудженого довічно. 

Ігор Трубіцин відбуває покарання через злочин, скоєний у 90-х роках. Зараз йому 64 років. Установа виконання покарання Вінницька УВП N1, де Ігор Трубіцин відбуває покарання, рекомендувала його кандидатуру на помилування протягом 6 років поспіль. Також численні національні та міжнародні громадські організації, включаючи наше ГО “Союз “Золотий Вік України”, а також омбудсмени Верховної Ради України з прав людини, чотири рази клопотали про помилування Ігоря Трубіцина. Серед них двічі пані Людмила Денисова та двічі Дмитро Лубінець. 

У 2020 році Комісія з Помилування надала на розгляд Президенту пропозицію помилувати Ігоря Трубіцина та замінити його довічне позбавлення волі на 27 років та один місяць (які вже відбув Ігор). Однак Володимир Зеленський так і не підписав документ, що є порушенням законодавства України. 

Ігор Трубіцин відомий як засновник та головний редактор газети «В’язень», яка виходить з 2012 року та розповідає про життя та проблеми ув’язнених в Україні. Газета «В’язень» є унікальним виданням, створеним самими в’язнями. Вони пишуть статті, малюють ілюстрації та надсилають листи до редакції. Газета друкується на благодійних засадах і розповсюджується безкоштовно серед ув’язнених та їх родичів. Також у неї є вебсторінка, де можна прочитати архів номерів та підтримати проєкт. 

Історія Ігоря Трубіцина — саме той випадок, коли дружина понад 30 років чекає на чоловіка з в’язниці й підтримує у всьому… А донька та онука виросли без батька і діда…Чи зможуть вони нарешті зустрітися й обійнятися на волі ?!…

---

Ми подали звернення до суду та вирушили на засідання, щоб особисто переконатися, — чи стали наші вітчизняні суди нарешті незалежними. Ми сподівалися побачити самостійні, прогресивні та незаполітизовані рішення, які підтверджують принцип верховенства права в Україні. На жаль, наші сподівання не справдилися. Цього разу. 

Але надія залишається. Наша місія на суді мала на меті, по-перше, продемонструвати підтримку Ігорю, а по-друге, показати, що наша команда рішуче налаштована на боротьбу за свободу Ігоря. Ми хочемо жити в дійсно правовій європейській державі, де права людини стоять понад усе. 

Віримо, що на наступне засідання Вінницька УВП N1 представить всі необхідні документи та в суд прийде співробітник, який особисто знає Ігоря Трубіцина і може його характеризувати.

---

Примітка 

Разом з нами до Вінницького суду приїхала моя 14-річна онука, Олександра. Я задоволена тим, що вона виявила бажання бути присутньою на засіданні. Мета — дати можливість молоді особисто скласти реальне уявлення про національне правосуддя, яке практикується в українських судах. Адже, саме їй та її одноліткам надалі робити вибір: жити та відновлювати нашу країну чи реалізовувати себе в інших, більш правових державах світу. 

Яна Баранова, президент ГО “Союз “Золотий Вік України”