Гуманізація, реформи та нові виклики на прикладі справи Геннадія Буряка
Українська система правосуддя визначається контроверсійним відношенням щодо довічного ув’язнення. Останні роки принесли зміни, але чи вони дійсно відповідають міжнародним стандартам? Розгляньмо це на прикладі Геннадія Буряка, який вже відбув 29 років і 9 місяців ув’язнення.
Як звільнити, але так, щоб ні…
15 липня 2024 р. апеляційний суд м. Житомира замінив Геннадію Буряку покарання у вигляді довічного ув’язнення на ще одне довічне ув’язнення — на наступні 17 років. Це після вже відбутих Геннадієм 29 років і 9 місяців. У сумі – більше 46 років. Так виглядає правосуддя по-українськи. Хочеться підкреслити, що Геннадія Буряка малі просто звільнити із зали суду, зважаючи на його невинуватість (тривають судові розгляді) та бездоганну репутацію після багатьох років ув’язнення.
Міжнародні стандарти та українські реалії
Для контексту:
- У рамках гуманізації законодавства та відповідності європейським стандартам, 1999 року Конституційний суд України визнав покарання смертною карою незаконним.
- У 2000 року Верховна Рада України ввела в кримінальне право новий вид покарання — довічне ув’язнення.
- За 22 рокі, – у 2022 р. – Європейський суд з прав людини визнав, що довічне ув’язнення без права на умовно-дострокове звільнення — це значить піддавати ув’язнених тортурам через повільну і болісну смерть у в’язниці без надії звільнення.
Але наші не здаються. У відповідь на рішення ЄСПЛ, у 2023 році українські законодавці запровадили Закон про умовно дострокове звільнення, який передбачає заміну довічного ув’язнення на наступні 15-20 років після 15 років відбуття покарання. Щодо ув’язнених, які в нелюдських умовах українських в’язниць (справа «Пєтухов проти України (№ 2)») вже відбули понад 25-30 років, новий Закон нічого не передбачає. А тому виходить, на прикладі Геннадія Буряка, що після майже 30 років ув’язнення, йому належить відсидіти ще 17 років – 47 років, тобто довічно. Може це тільки ми не помітили змін? Пишіть у коментарях.
Тож, чекаємо на чергове рішення ЄСПЛ, яке може протверезити уявлення законодавців України про умовно дострокове звільнення для довічно ув’язнених у бік більш реалістичних для звільнення строків, а також конкретних критеріїв відповідності довічно ув’язнених вимогам щодо застосування до них закону про УДЗ. Це важливий крок у забезпеченні гідності та справедливості в системі правосуддя відносно довічно ув’язнених. Але поки що ця історія залишається прикрою для України.
Трохи емоційного контексту
Щодо гуманного ставлення до засуджених. Україна вже рік працює за Правилами Нельсона Мандели. Мова про «Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими», які впроваджують міжнародні стандарти та принципи, що стосуються прав і умов утримання ув’язнених. Основні положення цих правил включають:
- Повага до людської гідності ув’язнених.
- Справедливе і гуманне ставлення персоналу до ув’язнених без дискримінації за расою, кольором шкіри, статтю, мовою, релігією, політичними або іншими переконаннями, національним і соціальним походженням, майновим станом, народженням або іншим статусом.
- Належні умови утримання, включно з:
- Достатній простір і вентиляцію в камерах.
- Доступ до санітарних умов і чистої питної води.
- Повноцінне і поживне харчування.
- Можливість отримувати медичну допомогу, включно з доступом до лікарів і лікування.
- Доступ до освіти та дозвілля.
- Можливість підтримувати контакти з сім’єю та друзями через листи, телефонні дзвінки та відвідування.
- Реабілітація та реінтеграція в суспільство після звільнення через програми професійного навчання та інші реабілітаційні послуги.
- Особливе ставлення до вразливих груп ув’язнених включно з жінками, молоддю та особами з особливими потребами.
А що відбувається на практиці? Поясню на актуальному прикладі Геннадія Буряка, чому перемога в апеляційному суді Житомира має гіркий присмак. Хочеться особливо підкреслити, що засудженого Геннадія Буряка ніхто не звільнив із зали суду, незважаючи на відбуті 29 років і 9 місяців, а виніс по суті новий вирок на 17 років. У його 58 років — це до смерті. За це хочеться “подякувати” пану Ruslan Stefanchuk, а саме за його “людиноорієнтовану” правку до закону #правонанадію.
Виправлення помилок стосується не тільки ув’язнених. Це буде чергова прикра для України історія в ЄСПЛ, осторонь якої залишатися ми не збираємося! Скільки ще? Ми й надалі моніторитимемо кожен випадок виконання закону про умовно дострокове звільнення для довічно ув’язнених, ба більше — супроводжуватимемо та висвітлюватимемо звернення ув’язнених до ЄСПЛ. Слідкуйте за новинами!
