Апеляційна скарга стосовно рішення Суду першої інстанції щодо заміни довічного ув’язнення на строкове покарання від 15 до 20 років (Зразок)

У Житомирській установі виконання покарань №8 перебуває засуджений до довічного ув’язнення Геннадій Буряк. За 22 роки позбавлення волі він виявив себе як особистість з винятковими здібностями, яка присвятила своє життя науковим дослідженням та отримала понад 65 патентів на винаходи, а також численні подяки та нагороди. У 2019 році Департамент з питань помилування Офісу Президента рекомендував Президенту України помилувати Геннадія. У 2023 році державна установа виконання покарань, де перебуває Геннадій, рекомендувала Суду першої інстанції замінити його невідбуту частину покарання довічного ув’язнення на більш м’яке покарання, відповідно до статті 82 Кримінального кодексу України.

Проте, 31 серпня 2023 року Богунський районний суд міста Житомира виніс Ухвалу у справі №295/7246/23, в якій відмовив у задоволенні подання начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань (N8)» щодо заміни покарання. Суд першої інстанції мотивував свою відмову тим, що відсутні докази, які б підтверджували, що Геннадій демонструє достатньо стійкі позитивні зміни у своїй поведінці.

Адвокат аргументовано оскаржує відмову Суду щодо заміни довічного ув’язнення на строкове покарання

Адвокат Геннадія, Вікторія Олексіївна Кашапова, подала апеляційну скаргу на рішення Суду першої інстанції, детально аргументуючи незаконність відмови у заміні довічного ув’язнення на більш м’яке покарання — ув’язнення на 15-20 років. Позиція адвоката ґрунтується на наступних моментах:

1. Постанова суду була ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховуючи фактичних обставин справи та недостатньо обґрунтована доказами.
2. Адвокат посилається на введення нової редакції статті 82 КК України, яка надає можливість заміни довічного ув’язнення на строкове покарання в разі наявності показників виправлення засудженого.
3. Адвокат надає докази, які свідчать про те, що Геннадій став на шлях виправлення, включаючи рекомендації адміністрації установи виконання покарань, оцінку ризиків повторного вчинення злочину та індивідуальну програму соціально-виховної роботи з ним.
4. Адвокат також заперечує врахування судом положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №2, оскільки вони не є джерелом кримінально-процесуального права і не є чинними, а також не відповідають новому порядку подання матеріалів про клопотання про помилування засуджених, затвердженому наказом Мін’юсту від 26.05.2021 року №1848/5.
5. Адвокат вказує на те, що Геннадій був притягнутий до кримінальної відповідальності вперше, і його злочин обмежується одним важким епізодом — умисним вбивством. Інші злочини, що йому інкримінуються, котрий Геннадій заперечує, є менш тяжкими та вже не підлягають покаранню за сплином терміну давності. Геннадій також виявляє каяття та жаль за свої вчинки.

Суперечність підходів: адвокат розглядає конфлікт аргументів

Адвокат вбачає суперечність між характеристикою, дане засудженому начальником державної установи виконання покарання та суддями Богунського суду. Суперечність полягає у тому, що начальник установи виконання покарань та суд базуються на різних доказах і методиках оцінки ступеня виправлення засудженого, а також на різних критеріях оцінки тяжкості злочину:

1. Подання Начальника установи виконання покарання щодо заміни пожиттєвого ув’язнення Геннадия Буряка на певний строк ґрунтується на двох Наказах Міністерства Юстиції N294/5 від 19.01.2023 року “Про визначення ступеня виправлення засудженого” та “Методики визначення ступеня виправлення засудженого”. 

2. Думка суддів Богунського суду ґрунтується на підставі положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №2, які не є джерелом кримінально-процесуального права і не є чинними, та ще невідомо на чому — саме це буде з’ясовувати Європейський суд з прав людини.

Боротьба за справедливість: Нелегітимність судових рішень у справі Геннадія Буряка та прагнення до європейських стандартів

Через винятковість особи засудженого, а також через безглуздя рішення суду, яке межує з порушенням закону, ми вивчаємо цей випадок детально і стежимо за розвитком подій. Наша мета — публічно висвітлити нелегітимність судових рішень в Україні та, відстоюючи права громадян, допомогти досягти європейських стандартів у цьому питанні. Ми прагнемо створити прецедент, який стане пілотним проєктом що поширюватиметься на всіх довічно ув’язнених, яким незаконно суди відмовляють у заміні довічного ув’язнення на ще одне довічного ув’язнення, — адже саме так слід оцінювати заміну довічного ув’язнення ще на мінімум 15 років, але це вже історія наступного допису.

Ми надаємо посилання на апеляційну скаргу, подану стосовно рішення Суду першої інстанції у справі Геннадія, до Суду другої інстанції — апеляційного суду, — яку ви можете використати як зразок. Ми вдячні всім, хто має зацікавленість у даній проблемі, за надання нам інформації щодо розгляду судових справ, які стосуються застосування статті 82 Кримінального кодексу України у їхньому випадку або у випадку їхніх близьких (контакти ЗОВУ).