У рамках нашого проекту “Наша місія“, який має за мету залучення засуджених (у нашому випадку — довічно ув’язнених) до обговорення та аналізу післявоєнних реформ економіки та соціальної структури країни в ширшому розумінні, ми презентуємо науково обґрунтовану роботу Геннадія Буряка, кандидата технічних наук України, та Йовдія Григорія, IT-консультанта та копірайтера.

ІКТ та засади цифрової держави

Цифрова держава — концепція, що описує впровадження державою інструментів інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) для покращення та оптимізації державних функцій та забезпечення ефективного надання послуг громадянам. Воно передбачає застосування сучасних цифрових технологій, таких як інтернет, хмарні обчислення, великі дані (Big Data), штучний інтелект (ШІ), інтернет речі (IoT), блокчейн тощо, і все це задля підвищення доступності державних послуг для громадян, та зниження бюрократичного навантаження для країни.

Для довідки

Основні засади цифрової держави включають:

1. Електронний уряд (e-Government): Державні послуги, такі як отримання дозволів, оплата податків, реєстрація бізнесу та інші, надаються онлайн через цифрові платформи. Громадяни та підприємства можуть взаємодіяти з державою віддалено, без потреби фізичної присутності.
2. Цифрова ідентифікація: Держава розробляє системи цифрової ідентифікації, що дозволяють громадянам підтверджувати свою особу та електронний підпис під час здійснення онлайн-транзакцій з державою та іншими учасниками.
3. Відкриті дані (Open Data): Держава надає суспільству відкритий доступ до певних даних, таких як статистика, бюджетні показники, державні закупівлі та інші. Це сприяє прозорості та дозволяє громадянам та підприємствам використовувати ці дані для розвитку нових сервісів та інновацій.
4. Цифрова безпека: Держава розробляє механізми та політики для захисту інформації та забезпечення безпеки у цифровому просторі. Це включає кіберзахист, захист персональних даних та боротьбу з кіберзлочинністю.
5. Участь громадян: Цифрова держава надає можливості для активної участі громадян у процесах прийняття рішень через цифрові платформи та інструменти. Громадяни можуть висловлювати свою думку, пропонувати ідеї та брати участь у державному управлінні.

Цифрова держава призначена підвищити ефективність державних послуг, прискорити економічне зростання та забезпечити більш відкрите та прозоре управління. Однак реалізація цифрової держави потребує широкого співробітництва між державними органами, приватним сектором та громадянським суспільством, а також забезпечення доступності ІКТ інфраструктури та навчання громадян навичкам цифрової грамотності.

Впровадження концепції Цифрової держави в Україні

В Україні впровадження концепції Цифрової держави є одним із пріоритетів. Нижче наведено короткий огляд основних ініціатив та досягнень у цій галузі:

1. Електронний уряд: В Україні активно розвивається електронний уряд (e-Government). Державні послуги стають доступними онлайн, їх надання здійснюється через цифрові платформи, такі як портал Дія (diia.gov.ua). Громадяни можуть отримувати електронні паспорти, довідки, реєструвати бізнес, подавати податкову звітність та багато іншого через Інтернет.
2. Е-декларування: Запроваджено обов’язкове електронне декларування доходів та майна державними службовцями, що сприяє боротьбі з корупцією та підвищенню прозорості.
3. Електронні дані: Впроваджено систему електронної податкової звітності та онлайн-сплати податків, що спрощує процедуру сплати податків для бізнесу та громадян.
4. Відкритий бюджет: Запущено проєкт “Відкритий бюджет” (vidkrytyi-budget.org.ua), який дозволяє громадянам відстежувати та контролювати видатки державного бюджету та брати участь у процесі прийняття рішень.
5. Доступ до Інтернету: В Україні проводяться роботи щодо розширення доступу до широкосмугового інтернету, включаючи розвиток інфраструктури та програми субсидування для малозабезпечених громадян.
6. Кібербезпека: Посилення зусиль щодо забезпечення кібербезпеки, включаючи розробку стратегії з кібербезпеки та проведення навчальних програм.

Це лише деякі з ініціатив, пов’язаних із впровадженням концепції Цифрового в Україні. Країна продовжує розвивати цифрову інфраструктуру, покращувати якість державних послуг та стимулювати цифрову економіку загалом.

Примітка

У контексті діяльності громадської організації “Золотий Вік України” можна навести успішний приклад впровадження цифровізації держави — пілотний проєкт “Освітній простір“. В рамках цього проєкту особи, які в Україні були засуджені до довічного ув’язнення, вже отримують цифрову освіту, а в майбутньому планується надати їм вузькоспеціалізовану ІТ-освіту. Такі заходи мають на меті забезпечити засудженим можливість працевлаштування на першій у світі Біржі працевлаштування для засуджених.

Уявімо розпорядок дня засудженого до довічного ув’язнення в оцифрованої Україні 2030 року, де взаємини між засудженими та адміністрацією в’язниці мають цифровий вимір. Андрій, який відбуває у в’язниці пожиттєве ув’язнення, шкірного ранку прокидається у віртуальному світі, де технології повністю контролюють кожен аспект його існування. Ось як виглядає його типовий день під наглядом цифрової адміністрації. Розклад дня встановлюється адміністрацією та включає:

• 6:00 ранку. Підйом! — бадьорим голосом будить засудженого його віртуальний помічник, який одразу ж починає розповідати про актуальні курси криптовалют і цінних активів на Coinbase.
• 8:00 – 9:00: Перевірка електронної пошти, перегляд новин, планування завдань на день.
• 9:00 – 11:00: Аналіз даних та дослідження віртуального середовища, у якому перебуває Андрій.
• 11:00 – 13:00: Колаборація та комунікація з іншими засудженими у віртуальному просторі, де вони обговорюють проекти та обмінюються ідеями.
• 13:00 – 14:00: Обідній перерва для відпочинку та можливості підтримати віртуальні зв’язки з реальним світом.
• 14:00 – 16:00: Розробка та оптимізація алгоритмів, які допомагають засудженим виживати та пристосовуватися до цифрового життя.
• 16:00 – 18:00: Тестування та перевірка результатів віртуальних проектів, які створюють засуджені.
• 18:00 – 19:00: Відновлення фізичного та психологічного стану через вправи та саморозвиток відповідно до регламенту в’язниці.

Це лише загальний сценарій, розклад дня може змінюватися в залежності від різних факторів, таких як регламент в’язниці та індивідуальні потреб засуджених. В цій оцифрованої реальності, взаємодія між засудженими та адміністрацією набуває нових форм і вимагає особливого підходу до організації їхнього життя за ґратами.

Проблеми впровадження Цифрової держави

Проблеми, пов’язані з впровадженням інструментів Цифрової держави як у світі в цілому, так і в Україні, зокрема, можуть включати такі аспекти:

1. Інфраструктура та доступ до інтернету: У багатьох країнах, включаючи Україну, все ще існує потреба у розвитку широкосмугового доступу до Інтернету. Відсутність надійної та стабільної інтернет-інфраструктури обмежує можливості використання цифрових технологій та ускладнює їх впровадження.

Примітка: Цифрова держава вимагає надійної та швидкої мережі для ефективної роботи своїх інструментів

2. Кібербезпека: Цифрові державні інструменти потребують надійного захисту від кіберзагроз. Недостатні заходи безпеки можуть призвести до витоку особистих даних громадян, атак хакерів або недовіри суспільства до цифрових сервісів.

Примітка: Захист даних та забезпечення кібербезпеки є важливими аспектами успішного впровадження Цифрової держави.

3. Цифрова грамотність: Відсутність достатнього рівня цифрової грамотності громадян може створити перепони використання цифрових державних інструментів. Необхідно проводити навчання та підвищувати обізнаність населення про можливості та переваги цифрових технологій.

Примітка: Поширення цифрових навичок та поінформованості про технології є важливими кроками для успішної цифровізації держави.

4. Нормативно-правові аспекти: Розробка та прийняття відповідних законів та правил, що регулюють використання цифрових технологій у державному секторі, є важливим кроком. Недостатнє законодавство або його невідповідність цифровому середовищу, що швидко змінюється, може уповільнити або обмежити впровадження цифрових державних інструментів.

Примітка: Встановлення відповідного правового оточення забезпечує безпеку, конфіденційність та ефективність цифрових сервісів.

5. Фінансування: Впровадження цифрових державних інструментів потребує значних інвестицій. Відсутність достатнього фінансування може уповільнити їх розвиток та впровадження, особливо у країнах з обмеженими бюджетними ресурсами.

Примітка: Необхідно забезпечити адекватне фінансування для розвитку та підтримки Цифрової держави.

6. Політична воля та лідерство: Впровадження Цифрової держави потребує активної участі політичних лідерів та державних органів. Відсутність чіткої стратегії, підтримки та координації може стати перепоною для успішного впровадження цифрових державних інструментів.

Примітка: Активне керівництво та підтримка з боку уряду є ключовими чинниками успіху при цифровізації держави.

Незважаючи на певні зусилля щодо розвитку цифрової інфраструктури та електронного уряду в Україні, все ще існують проблеми з доступом до інтернету у віддалених регіонах, слабка кібербезпека, недостатня цифрова грамотність у деяких груп населення, а також необхідність покращення нормативного регулювання та залучення достатнього фінансування.

За і проти цифровізації держави у світі та в Україні

За цифровізацію:

1. Ефективність та зручність: Цифрові технології дозволяють автоматизувати процеси та забезпечити швидкий доступ до інформації. Це зменшує бюрократію та робочі витрати, прискорює вирішення завдань та полегшує взаємодію між громадянами та державними органами. Наприклад, в Естонії існує успішна система електронного правління, яка дозволяє громадянам взаємодіяти з державними службами онлайн, електронно подавати документи та голосувати на виборах.
2. Збереження часу та ресурсів: Цифрові технології дозволяють оптимізувати процеси управління, що сприяє економії часу та ресурсів. Наприклад, в електронному уряді Данії громадяни можуть отримувати різні державні послуги без потреби фізичного відвідування офісів, що зменшує витрати на транспорт та забезпечує більш швидкий доступ до послуг.

Проти цифровізації:

1. Кібербезпека та приватність: Цифрові системи можуть бути вразливими до кібератак та порушень приватності. Недостатня кібербезпека може призвести до витоку особистої інформації громадян або навіть до зловживання нею. Наприклад, у 2020 році у США сталася масштабна кібератака на державні системи, що підкреслює важливість надійного захисту цифрових інфраструктур.
2. Ексклюзія та нерівність: Впровадження цифрових технологій може призвести до ексклюзії груп населення, які мають обмежений доступ до цифрових ресурсів. Це може поглибити нерівності та ускладнити доступ до державних послуг та можливостей. Наприклад, у регіонах з недостатнім Інтернет-покриттям чи низьким рівнем цифрової грамотності, громадяни можуть втрачати доступ до важливих послуг та інформації.

Отже, цифровізація країни має свої переваги та недоліки. Важливо забезпечити надійний захист кібербезпеки та приватності, а також зробити цифрові технології доступними для всього населення, щоб уникнути ексклюзії та нерівностей. Правильна стратегія цифровізації може покращити ефективність та якість державних послуг, сприяти економічному розвитку та підвищенню якості життя громадян.

Проблеми цифровізації держав: Національні особливості та перспективи

Часто керівники IT-служб комерційних компаній, а також керівники IT-служб державних структур приділяють мало уваги своїм колегам, які працюють у державних органах. З іншого боку, державні керівники також виявляють байдужість та неохоче спілкуються з представниками приватного сектору. Замкнутість державних директорів інформаційних технологій є традиційним явищем серед посадових осіб різних національностей. Наприклад, США державні CIO, хоча об’єднані в асоціацію, неохоче контактують як у межах своєї країни, так й з зарубіжними колегами. Українські державні CIO, своєю чергою, не мають такого об’єднання. Однак кількість керівників IT-служб в органах державного управління та їх вплив на життя пересічних громадян не менш значуща, ніж у “комерційних” CIO, а можливостей набагато більше.

Примітка: Взаємодія між керівниками IT-служб у державних та комерційних організаціях є важливим фактором для успішної цифровізації держави. Співпраця та обмін досвідом можуть сприяти розвитку ефективних стратегій та використання передових технологій.

Автоматизація державної влади, відома як електронний уряд або e-Government, є використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення ефективності та прозорості діяльності державних органів та залучення громадян в управління державою. Термін e-Government з’явився у 1993 році та популярний у США. У західних країнах також використовуються терміни digital government, online government, connected government, але в Україні вони не поширені. Автоматизація державної влади має спільну мету підвищення ефективності управління, а також особливе завдання щодо підвищення прозорості та відкритості роботи державних органів, а також залучення громадян до процесу прийняття рішень.

Цифрова держава в Україні має свої особливості, пов’язані з національним контекстом та проблемами, з якими стикається країна. Деякі з основних проблем, з якими стикається Україна в контексті цифровізації держави, включають:

1. Корупція: Україна має проблеми з корупцією, яка може перешкоджати успішній цифровізації держави. Необхідно вжити заходів для забезпечення прозорості та відкритості у процесі розробки та впровадження цифрових інструментів, щоб мінімізувати можливість зловживань та корупції.
2. Нестача фінансування та обмежені бюджетні ресурси: Україна стикається з обмеженими бюджетними ресурсами, що ускладнює фінансування та розвиток цифрових державних проєктів. Необхідно шукати та залучати додаткові джерела фінансування, у тому числі через міжнародні організації та партнерство з приватним сектором.
3. Кібербезпека: Як і у багатьох інших країнах, кібербезпека залишається актуальною проблемою в Україні. Необхідно посилити заходи щодо захисту цифрових систем та даних громадян від кіберзагроз та хакерських атак.
4. Відсутність єдиної стратегії та координації: Необхідно розробити єдину стратегію цифровізації держави та забезпечити її реалізацію з координацією різних державних органів та структур. Ефективна координація та співробітництво між різними рівнями влади, включаючи центральні та регіональні органи, є важливими для успішного впровадження цифрових інструментів.

Загалом успішна цифровізація держави в Україні потребує подолання зазначених проблем та надання особливої ​​уваги розробці стратегії, забезпеченню кібербезпеки, залученню фінансування та співпраці між державними та приватними структурами.

Відмінності та подібності між автоматизацією бізнесу та держави

Автоматизація бізнесу та держави мають багато спільних рис. У контексті електронного уряду застосовуються позначення G2C (взаємодія держави з громадянами), G2B (взаємодія держави з бізнесом), G2R (взаємодія держави з релігійними рухами) та G2H (взаємодія держави з домовласниками). Реалізація цих видів взаємодії потребує розробки відповідних інтерфейсів та модулів в інформаційній системі. Важливим поняттям у галузі електронного уряду є “електронний громадянин” (e-citizen). Проте проєкт “Електронний уряд” в Україні не приділяє достатньої уваги громадянам, що призвело до проблем. Держава повинна навчитися обслуговувати населення через системи управління та організувати їх таким чином, щоб громадяни могли керувати своїми справами. Головна мета впровадження інформаційних технологій – забезпечити комфортність проживання людей, і це має стати критерієм ефективності їх впровадження.

Цілі, функції та політичний контекст

Основна мета уряду полягає у забезпеченні життєво важливих функцій для громадян, які вони не можуть виконати самостійно. Ці функції включають захист країни, підтримку порядку, реагування на надзвичайні ситуації, фінансове регулювання, розвиток законодавства та надання соціальних послуг. Для ефективного виконання цих функцій держава має автоматизувати свої процеси та інформаційні системи.

Деякі приклади державних інформаційних систем України, таких як ЄІАС “Вибори”, демонструють масштаб та важливість цих систем. Наприклад, ЄІАС “Вибори” об’єднує тисячі виборчих комісій та надає різні функціональні можливості. Проте, такі системи можуть стикатися з проблемами, як показав досвід України, де автоматизована система не змогла виявити фальсифікації на виборах у 2004 році.

Інформатизація державної влади найчастіше має політичний характер. Наприклад, у відповідь на мітинги населення під час виборчої кампанії в Україні у 2010 році було ухвалено рішення оснастити виборчі дільниці веб-камерами. Однак інформаційна прозорість не завжди збільшується зі збільшенням обсягу даних, і в деяких випадках виникають проблеми з їх обробкою.

Цей приклад наголошує на тому, що інформатизація державного управління не завжди є пріоритетом і може бути зумовлена ​​політичними обставинами. Деякі проєкти можуть бути витратними та неефективними, у той час, як платники податків залишаються недостатньо поінформованими через обмежену доступність до алгоритмів прийняття рішень у застосуванні до цифровізації це означає — прозорість процесів.

Проблеми та перспективи електронної демократії у державному управлінні

Питання електронної демократії викликає низку проблем. Формальний підхід уряду до політики електронної демократії може бути недостатнім без впровадження Інтернету та цифрових технологій для розвитку демократичних практик.

Обмеження використання електронної демократії тільки для показу урядової підтримки онлайн-середовища та створення політично безглуздої можливості для громадян “мати право голосу”дискредитує зв’язок між Інтернетом та демократією.

Прикладом успішного державного проєкту може бути українська ЄІАС “виготовлення та контролю паспортно-візових документів нового покоління”. Замовниками цієї системи є МВС, МЗС, СБУ та інші органи. Проте закон, який регулює закупівлю товарів та послуг в українських органах влади, хоча докладно визначає правила, недостатньо ефективно захищає бюджет від корупції. Особливо це помітно в галузі інновацій та ексклюзивних послуг, де ціна формується експертно та не може бути визначена алгоритмами. Прозора оцінка таких проєктів має бути здійснена фахівцями з максимальною відкритістю.

Управління в державі, аналогічно транснаціональним компаніям з розмитим акціонерним капіталом, потребує інформаційної прозорості та багаторівневої експертизи. Необхідно створити глобальну мережеву професійну експертизу для боротьби з корупцією. В українському законодавстві в галузі контрактних систем потрібна реорганізація з огляду на вимоги нової інформаційної доби.

Проблеми суворості правил державних органів та ефективності їх виконавців

Суворість правил і законів, що регулюють діяльність державних органів, часто перевищує вимоги до комерційних підприємств, що призводить до низької ефективності та нечесності у виконанні. Посилення правил взаємодії створює недовіру і сприяє виникненню випадків корупції. Недовіра, яку відчувають громадяни до чиновників, переноситься на державні інститути, що веде до бюрократії. Водночас у комерційній сфері відповідальність може бути делегована на місця, що дозволяє виконавцям мати більше повноважень, їхня цінність порівнюється із заробітною платою. Однак низька оплата праці у державному секторі також знижує довіру та стимулює корупцію.

Приклад успіху: Естонія та електронний уряд

Високий рейтинг Естонії у розвитку технологій електронного уряду пояснюється успішною реалізацією електронної ідентифікаційної картки громадянина, запровадженої з 2007 року. Ця картка замінює паспорт, проїзний квиток та ідентифікаційний документ для голосування через Інтернет. Дані власника, такі як ім’я, підлога та ідентифікаційний номер, зберігаються на чіпі карти, а також використовуються криптографічні ключі для безпечного доступу до державних служб.

В Естонії електронна ідентифікаційна карта дозволяє громадянам взаємодіяти з державними службами, подавати документи в електронному вигляді, голосувати на виборах та контролювати доступ до своєї особистої інформації. Це значно спрощує процеси та скорочує бюрократію. Крім того, така система забезпечує безпеку та конфіденційність даних громадян.

Майбутнє технологій e-Government: поєднання соціальних мереж та експертизи

Прогноз розвитку технологій e-Government віщує появу нових можливостей для автоматизації органів влади з використанням технологій соціальних мереж та краудсорсингу. Це відкриває перспективи залучення населення процес прийняття рішень шляхом застосування професійної експертизи.

Монополія та відсутність вибору: відмінності корпоративної та державної автоматизації

Виникають дискусії про схожість та відмінності між корпоративною та державною автоматизацією. Проте основна відмінність полягає у монополії на державні послуги. На відміну від бізнесу, який стикається з конкуренцією за клієнтів та має надавати якісні послуги, державні послуги часто є обов’язковими, але не завжди потрібними громадянами. Обмеженість вибору та неможливість звернення до інших постачальників послуг обмежують свободу громадян. На жаль, таке уявлення про монополію та унікальність державної автоматизації часто ігнорує досвід та рішення, накопичені у сфері бізнесу.

Держава та бізнес: подібності та відмінності у пріоритетах інформатизації

Важливо, що “монопольні” послуги присутні у державному секторі, а й у корпораціях. Внутрішні послуги в компаніях, такі як бухгалтерія та реклама, також є обов’язковими. Комерційні підприємства що неспроможні вибирати, ігнорувати чи передавати ці функції на аутсорсинг. Співробітники компаній також обмежені у виборі робочих місць та інструментів, хоча можуть впливати на них. У державі населення виступає у кількох ролях: як акціонери, клієнти та іноді співробітники. Це схоже на ситуацію в комерційних компаніях, де акціонери також можуть використовувати послуги своєї фірми та працювати у ній. Основна відмінність полягає в тому, що держава має максимальну свободу управління на своїй території, але обмежена міжнародними договорами. Водночас бізнес зазвичай ефективніший, оскільки розрив між інтересами працівників та акціонерів менший, ніж між громадянами та чиновниками.

Прибуток та цілі діяльності

Важливо розуміти, що прибуток не єдина мета комерційних підприємств. Прибуток є показником ефективності, але завжди збігається з пріоритетами акціонерів. У державі акціонерами є всі громадяни, та пріоритети розвитку формулюються через вибори та програми кандидатів. Ці пріоритети можуть включати різні аспекти, такі як вартість державних активів, рівень життя, зростання ВВП та інші, що відображаються у стратегії інформатизації держави, аналогічно до бізнесу.

Зростання e-Governance: автоматизація управління у комерційному та державному секторах

З появою інновацій та приховуванням кордонів у світі темпи глобальної автоматизації управління в комерційному та державному секторах значно зростають. Цей процес називається e-Governance.

E-Governance є створення повної інформаційно-прозорої системи управління, використовуючи сучасні технології ІКТ і включаючи всі види взаємодії. Однак спрощені уявлення трактують e-Governance або як електронну демократію, або як просто надання електронних послуг населенню.

Системний підхід e-Governance є динамічною системою взаємовідносин на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою і в рамках усіх функцій (операційної, політичної та регулятивної). Цей підхід застосовується як на рівні областей, районів, міст, селищ та сіл усередині України, так і в глобальному масштабі.

Smart City та e-Municipality: Шлях до автоматизації управління

Для кращого розуміння цієї сторони взаємовідносин на всіх рівнях важливо пояснити, що інформатизація центрального апарату без автоматизації філій в комерційних компаніях може призвести до того, що низові структури виявляються втраченими у паперовій роботі та зборі інформації для вищих структур. Те саме стосується і державного управління. Без автоматизації на нижніх рівнях адміністративно-територіального устрою в Україні, починаючи з селищ та сіл, районів у містах, міст та областей, неможливе створення електронного уряду чи електронної держави.

Концепція Smart City чи e-Municipality націлена на створення інформаційної системи для міст, що охоплює всі міські процеси, починаючи від надання послуг населенню та розробки планів розвитку регіону владою та закінчуючи самореалізацією та самоорганізацією громадян України.

Термін Smart City використовується як протилежність поняттю цифрового міста, щоб наголосити на важливості створення глобальної системи управління містом, заснованої на e-Governance. У західних країнах виділяються шість “розумних” аспектів електронного міста: економіка, транспорт та комунікації, довкілля, громадяни, організація життя та управління. Проте слід зазначити, що такий поділ умовний, оскільки проблеми в одній галузі, наприклад транспорту, можуть суттєво впливати на якість життя та вимагати взаємопов’язаних підходів до управління.

У Східних країнах, включаючи Японію, більш поширеним є термін e-Municipality, який зрозумілий українським чиновникам регіонів. Місто або муніципалітет насамперед є територією для проживання, що забезпечує населенню всі необхідні умови для роботи та життя. Smart City або e-Municipality є компактною територією, що забезпечує високий рівень життя та ефективну зайнятість громадян за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Таке визначення є найбільш зрозумілим та конструктивним.

Система управління “розумного” міста має бути високотехнологічною та автоматизованою, що охоплює всі аспекти забезпечення життя людини. Однак створення такого міста потребує наукових знань, і “непідготовлені” люди не можуть впоратися із цим завданням. Навіть “розумні” чиновники не можуть вирішити це завдання самостійно без участі професійних спільнот. Тому ідея “розумного” міста повинна включати ідею “інтелектуального співтовариства”.

Розуміння “розумного” міста як поєднання “розумної” території та “розумних” людей дозволяє класифікувати інформаційні системи та визначити пріоритети для електронного муніципалітету.

Ідеальна система управління містом: Блоки людино-орієнтованості

Основні блоки системи управління містом мають бути орієнтовані на людину та включати такі аспекти:

1. Блок “Територія”:включає геоінформаційні системи, управління житловими та нежитловими приміщеннями, розвиток архітектури міста та інші відповідні аспекти.
2. Блок “Транспорт”:включає системи регулювання транспортних потоків та забезпечення ефективності транспортної інфраструктури.
3. Блок “ЖКГ та ІКТ”:включає системи ЖКГ (Житлово-комунальне господарство), інтернет, телефонію та інші інформаційно-комунікаційні технології.
4. Блок “Соціальне забезпечення”: включає освіту, медицину, зайнятість, страхування, пенсійне забезпечення та інші соціальні аспекти.
5. Блок “Наука та культура”:включає системи управління наукою, культурою, рекреацією, дозвіллям, контролем та підтримкою релігійних та етнічних спільнот громадян.
6. Блок “Організації”:включає системи контролю комерційних та некомерційних організацій, такі як ліцензування, моніторинг, забезпечення зайнятості, інформаційні портали та інші відповідні механізми.

Місто як філія: Зв’язки та взаємини

За аналогії між державою та підприємством, місто відіграє роль філії компанії. Важливо враховувати взаємозв’язки міста з державою та її системою управління, довкіллям, бізнес-сектором та іншими сторонами. Особливу увагу слід приділяти особливим категоріям громадян, таким як жителі міста, гості та робітники у ньому, але не мешкають там. Концепція “розумного” міста передбачає комплексне впровадження передових технологій в інфраструктуру та всі сфери діяльності людини.

Smart City та Intelligent Community: Невід’ємний зв’язок

Важливо відзначити, що ідея Smart City повинна містити ідею Intelligent Community. Міжнародна організація Intelligent Community Forum (ICF) проводить моніторинг міст та оцінює їх рівень “смартності”. Критерії оцінки, що застосовуються фахівцями ICF, включають:

1. Комунікація та зв’язок: розвиток широкосмугового доступу, співпраця між державними структурами, бізнесом та владою в галузі комунікацій.
2. Планування зайнятості: управління вишами та приватними навчальними закладами з урахуванням потреби у робочій силі через автоматизовані системи прогнозування та моніторингу.
3. Цифрове залучення громадян: доступність комунікацій, навички використання комп’ютерів, вміння знаходити інформацію в мережі та актуальність інформації, що надається.
4. Інноваційність: впровадження нових технологій, фінансування перспективних проєктів, створення умов творчого розвитку.
5. Пропаганда “смарт” управління: залучення талантів та нових ідей, позиціонування території як привабливого інкубатора для інноваційних компаній.

Для українських міст важливим є вивчення досвіду кращих світових Intelligent Community, таких як Оттава, Дублін, Арлінгтон, Ейндховен, Данді, Сувон та Таллінн. Це дослідження є обов’язковим та вкрай необхідним.

Smart City: Важливість базового рівня соціальних спільнот

Створення по-справжньому “розумної” держави — це складний та тривалий процес, що потребує комплексних змін та технологічних інновацій. Однак, перш ніж ми зможемо побудувати цифрове суспільство, необхідно зосередитися на створенні соціальних спільнот, які будуть задовольняти вимоги “розумних” міст на базовому рівні адміністративно-територіального устрою. Це означає, що процес розвитку повинен починатися з поселень та сіл, а потім поступово розширюватися на райони в містах, містах, районах і районах. Такий покроковий підхід є невід’ємним для успішного розвитку сучасної цивілізованої держави.

Розуміння важливості базового рівня соціальних спільнот у розвитку “розумних міст” є ключовим чинником. Ці спільноти є фундаментом для побудови сталого цифрового суспільства. Вони забезпечують необхідну соціальну інфраструктуру, що сприятиме участі громадян, розвитку взаємодії та підтримці міського інноваційного середовища.

Створення соціальних спільнот на базовому рівні адміністративно-територіального устрою дозволяє гармонійно об’єднати населення навколо спільних інтересів та потреб. Це включає забезпечення доступу до базових послуг, таких як охорона здоров’я, освіта, транспортна інфраструктура та комунальні послуги. Крім того, розвиток соціальних спільнот сприяє зміцненню соціального зв’язку, підвищенню рівня довіри між громадянами та покращенню якості життя.

Створення “розумної” держави вимагає не лише технологічних інновацій, а й активної участі та залучення громадян на базовому рівні. Успішне впровадження цифрових рішень можливе лише в тому випадку, якщо населення усвідомлюватиме та прийматиме ці зміни. Важливо забезпечити навчання та зворотний зв’язок, щоб громадяни могли використовувати нові технології у повсякденному житті та взаємодії з державними службами.

Таким чином, розвиток “розумних міст” та створення цифрового суспільства потребує пріоритетної уваги до формування соціальних спільнот на базовому рівні адміністративно-територіального устрою. Цей покроковий підхід дозволить сформувати стійкі засади для розвитку та впровадження інноваційних технологій, а також забезпечить активну участь громадян та підвищення якості життя у цифровій епосі.

В якості висновку — Цифрова Інклюзія: Оцінювання рівня цифровізації держави за участю Пенітенціарної системи та Засуджених

Оцінювати рівень цифровізації держави можна не лише за допомогою складних індикаторів і показників, але й за допомогою принципу, що можна назвати “Законом Найменших“. Цей підхід дозволяє оцінювати ступінь інтеграції цифрових технологій у всі сфери суспільства, включаючи пенітенціарну систему та її клієнтами — засуджених.

Залученість пенітенціарної системи до цифрових технологій стає важливим показником сучасності та готовності держави до інновацій. Впровадження цифрових рішень у систему в’язниць може покращити умови ув’язнення, забезпечити засуджених доступом до освіти та розвитку, а також зменшити ризик рецидиву.

Закон Найменших вказує на те, що оцінка рівня цифровізації держави повинна враховувати не лише технологічний аспект, але і готовність системи до змін, включаючи культурні та соціальні аспекти. Залучення засуджених до цифрових можливостей може стати показником не лише технологічного розвитку, але і соціальної реабілітації.

Отже, враховуючи Закон Найменших, можна зробити висновок, що цифрова трансформація пенітенціарної системи та її взаємодія з засудженими відображає рівень готовності держави до інновацій та реалізації цифрових можливостей у всіх сферах суспільства.

Автори:

• Кандидат технічних наук, Геннадій Буряк.
• IT консультант та копірайтер, Йовдій Григорій.