Шляхи до надії: як змінюється Роменська колонія №56
Кожен із нас робить свій внесок у перемогу. Засуджені — не виняток. Під час візиту до Роменської виправної колонії №56 ми переконалися: навіть довічники, які отримали пом’якшення вироку або готуються до судів, працюють на виробництві відповідально й сумлінно. Це не виняток, а закономірність: люди, що отримали шанс, прагнуть довести, що можуть бути корисними суспільству.
Довідка: у серпні 2025 року президент ГО «Союз “Золотий Вік України”» Яна Баранова, у якості помічника народного депутата Святослава Юраша, відвідала Роменську ВК №56, де безпосередньо ознайомилася з ситуацією засуджених до довічного ув’язнення та діючими програмами ресоціалізації.
Війна і в’язниця: хто виходить на фронт
Станом на серпень 2025 року з установи:
- 112 осіб звільнено за ст.81¹ і відправлено на фронт;
- 11 справ перебувають на розгляді судів;
- ще 9 засуджених пройшли ВЛК, але суди не призначили дати засідань.
У колонії залишається 101 довічник. Сімом уже пом’якшили вироки, трьом відмовили. Показовим став випадок, коли одному із засуджених відмовили саме через те, що він не визнав вини. Це створює небезпечний прецедент: шанс на пом’якшення вироку може залежати не від поведінки та досягнутих змін, а від формального «визнання»ї — навіть якщо людина 25 років доводить свою невинуватіість, а слідчі органи (ДБР) визнали її потерпілою.
Тут йдеться не лише про юридичний нюанс, а про моральний виклик для всієї пенітенціарної системи: чи може право на надію залежати від позиції, яка суперечить принципу справедливості (право на захіст)?
Проєкт «Шляхи до надії»: коли система оживає
Ще донедавна фраза «психолог у колонії» часто означала формальні тести й «копіпастні» характеристики. У Роменській ВК №56 ми побачили інше.
Пілотний проєкт «Шляхи до надії» веде в.о. психолога Ярослав Яцура — молодий фахівець із правовою освітою, який тимчасово виконує функції психолога. У нього — живий погляд, відкрита позиція й бажання бути поруч із засудженими не на папері, а в діалозі.
Ярослав — єдиний у колонії, тож роботи багато: від первинної діагностики до індивідуальних зустрічей. Але головне — є результат.
- Стас Нікулін, довічник і активний учасник освітніх ІТ-проєктів. Колись він був відомий нескінченними скаргами й конфліктами з адміністрацією. Тепер — спокійний, зважений, має чіткий план поступових кроків до свободи. Це не диво — це системна робота психолога, який зумів знайти «ключі».
- Ярік Заїка, координатор нашого проєкту «Біржа працевлаштування ув’язнених». У травні він склав іспити й став студентом 1 курсу факультету права Богуславської філії МАУП. Це крок, що демонструє: навіть у колонії можна не зупинятися, а рухатися до нових цілей.
Так народжується нова якість системи: коли ув’язнені перестають бути лише «об’єктами утримання» і стають учасниками змін.
Гуманність у системі: зміни для всіх
Часто персонал колоній дорікає: «Ви дбаєте про засуджених, а ми що — не люди?». І це справедливе запитання. Бо система однаково складається з тих, хто відбуває покарання, і тих, хто щодня працює поруч. Тому зміни повинні торкатися всіх.
У колонії вже облаштували оновлену кімнату для чергових із нормальними умовами. Завдяки подарованому підсилювачу сигналу покращився мобільний зв’язок — тепер засуджені можуть телефонувати рідним, а персонал має стабільніший інтернет. Це виглядає як «дрібниця», але саме такі речі роблять систему більш людяною й відкривають простір для реальних змін.
Чому це важливо?
Зміни в системі творять люди. Психологи, волонтери, вчителі, керівники колоній, які не бояться брати на себе відповідальність. Але їм потрібна підтримка. Бо лише тоді, коли людяність стає нормою, ресоціалізація працює, а суспільство отримує не «рецидивістів», а громадян, здатних бути іншими — нові історії життя.
Ми переконані: ресоціалізація — це не про «поблажки», а про безпеку суспільства. Якщо не працювати з людиною всередині колонії, вона майже неминуче повертається назад. Якщо ж дати їй шанс, знання, професію й підтримку — вона стає союзником у побудові більш безпечного майбутнього.
- А поки ще раз хочу наголосити: зміни в системі творять люди.
@Яна Махортова, ви знайомі з @Ярослав Яцура? Якщо ні — обов’язково треба познайомитися для синергії. Щиро дякую вам, колеги, за роботу від серця!
👉 Команда ГО «Союз “Золотий Вік України”» і надалі буде працювати над освітніми, правовими та соціальними ініціативами в колоніях. Бо ми знаємо: зміни починаються зсередини. Якщо у вас є ідеї чи бажання підтримати наші кроки — пишіть та приєднуйтесь до наших ініціатив.
