Соціальний
-
Ціна «легких» грошей: чому підлітки опиняються за ґратами ще до повноліття
Коли у Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8» ми зустрілися з чотирма неповнолітніми — двома 17-річними дівчатами і двома хлопцями, — жоден із них не виглядав як «злочинець» у тому вигляді, до якого звикла масова уява. Звичайні діти.Звичайні обличчя. І зовсім не звичайна стаття — 110 Кримінального кодексу України: посягання на територіальну цілісність і недоторканність держави. Вони чекають на вирок. І чекають із розумінням, що попереду — роки, які мали б належати навчанню, першому коханню, вибору професії. Як це працює: анатомія вербування Схема, за якою підлітків втягують у злочинну діяльність, давно перестала бути таємницею для правоохоронців, але залишається маловідомою для самих дітей та їхніх батьків. Пропозиція приходить через…
-
Освітній простір у Житомирській УВП № 8: як модель «рівний рівному» працює на ресоціалізацію
Чому ця історія важлива Про ресоціалізацію засуджених в Україні часто говорять загальними фразами. Значно рідше показують живі моделі, які вже працюють у місцях несвободи. Освітній простір у Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8» належить саме до таких кейсів. Це не разова ініціатива “для звіту” і не зовнішній проєкт, який зайшов на кілька місяців. Це простір, створений за ініціативи самих засуджених до довічного позбавлення волі, за сприяння керівництва установи, за участю громадськості та бізнесу. Для правозахисної спільноти цей кейс важливий з однієї простої причини: він показує, що людина в місці несвободи не перестає бути суб’єктом навчання, відповідальності, взаємодопомоги і суспільної користі. А для держави це ще й практичне питання…
-
Чи може алгоритм зупинити корупцію?
Корупційні скандали в Україні не зникають навіть після років реформ.Е-декларації, ProZorro, нові антикорупційні органи, відкриті реєстри — усе це зробило систему прозорішою, але не зламало сам механізм корупції. Це визнають і міжнародні партнери: Україна справді просунулася в інституційній антикорупційній реформі, але ризики залишаються високими, особливо в умовах війни та майбутньої відбудови. Можливо, настав час поставити інше питання: чи може технологія допомогти змінити саму логіку державного управління? Запрошення до суспільної дискусії В Україні вже багато років говорять про боротьбу з корупцією. Створюються нові інституції, ухвалюються закони, запускаються цифрові сервіси. З’явилися електронні декларації, відкриті реєстри, система державних закупівель. Ці реформи справді змінили правила гри: наприклад, ProZorro зробила публічні закупівлі набагато прозорішими й…
-
Суд, який ми втратили: чому українці не довіряють правосуддю і що з цим робити
Українська судова система пережила десятки реформ, але довіра до неї залишається критично низькою. Чи можуть нові технології — зокрема штучний інтелект — допомогти зробити правосуддя більш передбачуваним, прозорим і менш залежним від людського фактору? Передмова: Чому ми говоримо про ШІ в українських судах саме зараз Ми хочемо познайомити вас із концепцією, яка може змінити українське правосуддя радикальніше, ніж усі попередні реформи. Йдеться про впровадження штучного інтелекту в систему ухвалення судових рішень — не як заміну судді, а як інструмент, який допомагає людині бути чеснішою, послідовнішою і менш вразливою до тиску. Це не фантазія і не футуризм. Подібні моделі вже працюють у світі: Міжнародні стандарти також рухаються в цьому напрямку. Тому…
-
Після Фаетона: цивілізація як екзамен
На початку 2026 роцу Геннадій Буряк завершує книгу «Космічна історія планети Земля». Формально — це альтернативна космогонія. Гіпотеза про Фаетон. Про руйнування планети між Марсом і Юпітером. Про гравітаційний зсув, народження Місяця, нахил осі Землі, потопи, зникнення цілих культур. Але якщо читати уважно — це текст не про минуле. Це текст про іспит. Геологія як сумнів Книга починається з каменю.З тонких вугільних пластів, накритих кілометрами порід.З питання: чому шари життя такі крихкі, а шари руйнування — такі масивні? Потім — гравітація.Закон квадрата і куба.Чи могла біологія минулого існувати за сучасних фізичних параметрів? Далі — атмосфера.Диссипація.Кисень як космічна рідкість. Автор будує не доказову базу — він будує тріщину в упевненості. І…
-
Коли “розширення можливостей” звужує права: критичний погляд на проєкт змін до Правил внутрішнього розпорядку УВП і СІЗО
Міністерство юстиції України запропонувало громадськості долучитися до обговорення проєкту наказу щодо внесення змін до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Формально — це відкритий і правильний крок. По суті — документ, який потребує уважного, критичного аналізу. Задекларована мета проєкту — удосконалення умов тримання, приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів та чинного законодавства. Проте аналіз запропонованих змін свідчить: за формулюваннями про «уточнення» і «розширення переліків» приховується неоднозначна конструкція, яка фактично звужує вже існуючі права засуджених та їхніх родин, особливо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Ця стаття — спроба пояснити, де саме виникає проблема. Що саме змінюється: формально Проєкт наказу пропонує: У пояснювальній записці ці зміни подаються…
-
Різдво за ґратами: про дітей, яких війна зробила «дорослими» занадто рано
31 січня 2025 року — напередодні Нового року — ми знову були в Київський слідчий ізолятор.Не з перевіркою. Не з заявами. З розмовою. З підлітками. З мамами, які перебувають тут разом із малюками.І з дуже простим, але рідкісним запитом: побачити людину за справою. Коротко про цифри — бо без них не зрозуміти масштаб.Станом на кінець 2024 року в установі перебували 15 неповнолітніх: 14 хлопців і одна дівчина. Для цього СІЗО — це найбільша кількість за останні роки. І це не випадковість. Чому дітей у СІЗО стає більше Війна змінила не лише фронт. Вона радикально змінила кримінально-правову реальність. По-перше, зросли строки покарань за злочини, вчинені в умовах воєнного стану.Крадіжка, викрадення мопеда,…
-
Право на людяність у світі майбутнього: розмова, яку ми не маємо права відкласти
Авторка: Яна БарановаНа основі концептуального тексту Геннадія Бурякау співавторстві з Георгієм Йовдієм Про що насправді ця праця Говорячи про майбутнє, ми часто ховаємося за технологіями.Штучний інтелект, безсмертя, космос, нові тіла, нові форми життя. Але в центрі — завжди одне питання: чи залишиться в цьому майбутньому місце для людини як суб’єкта права, вибору й помилки? Текст «Майбутнє Людства. 1000 років шляху» — не фантастика у звичному сенсі. Це дзеркало, у якому ми бачимо крайні наслідки сьогоднішніх рішень: політичних, технологічних, правових, моральних. Саме тому кожна виступ на цю тему потребує не аплодисментів, а грунтовной розмови. Технологічний прогрес без прав — це регрес Історія людства не раз доводила: сам по собі прогрес не…
-
Коли “ніколи” перетворюється на шанс: історія Валентини Лучанінової
Іноді перемоги народжуються не в залах парламентів, а в тісних кімнатах колоній. Там, де жінки, позбавлені свободи, все ще зберігають віру у справедливість. Цей день — про таку перемогу. Про першу жінку-довічницю, яка нарешті отримала шанс. Перша жінка-довічниця отримала шанс на свободу Сьогодні в Україні сталося те, на що чекали багато років: перша жінка-довічниця — Валентина Лучанінова — отримала пом’якшення вироку. Суд замінив “ніколи” на 15 років позбавлення волі. Це означає, що Валентина має реальний шанс вийти на волю через 11 років і 2 місяці — за умовно-достроковим звільненням. Це рішення стало можливим завдяки застосуванню статті 82 Кримінального кодексу України та підтримці правозахисників ГО «Союз “Золотий Вік України”», які протягом…
-
Ти маєш право на кольори
Іноді правозахист починається не з судів і законів, а з пензля, фарби й віри в те, що навіть стіна може дихати.У Кременчуцькій виховній колонії з’явився мурал — простий і щирий, як спроба сказати: «Ти ще живий, хлопче. І в тебе є право на кольори».Ми поїхали туди не з лекціями про гуманність. Ми просто хотіли, щоб вони побачили: зміни можливі — навіть коли навколо лише бетон. Кременчук. Осінь. Сірий мур, який бачив більше, ніж хотів би.Хлопці з віниками, пензлями, шлангами — хтось ще вчора малював графіті на парканах, а сьогодні малює на стіні колонії.І ця сцена виглядає так, ніби сама реальність вирішила зробити собі реставрацію. Коли стіна починає дихати Підійди ближче…
