Різдво за ґратами: про дітей, яких війна зробила «дорослими» занадто рано
31 січня 2025 року — напередодні Нового року — ми знову були в Київський слідчий ізолятор.
Не з перевіркою. Не з заявами. З розмовою.
З підлітками. З мамами, які перебувають тут разом із малюками.
І з дуже простим, але рідкісним запитом: побачити людину за справою.
Коротко про цифри — бо без них не зрозуміти масштаб.
Станом на кінець 2024 року в установі перебували 15 неповнолітніх: 14 хлопців і одна дівчина. Для цього СІЗО — це найбільша кількість за останні роки.
І це не випадковість.
Чому дітей у СІЗО стає більше
Війна змінила не лише фронт. Вона радикально змінила кримінально-правову реальність.
По-перше, зросли строки покарань за злочини, вчинені в умовах воєнного стану.
Крадіжка, викрадення мопеда, розбій — сьогодні це 5–8 років і більше, навіть коли йдеться про підлітків.
По-друге, з’явився ще один небезпечний тренд — масове застосування ч.1 ст. 111 КК України (державна зрада).
Для дорослих це складна правова категорія.
Для підлітків — часто пастка: онлайн-контакти, «завдання за винагороду», тиск, маніпуляція.
Про це варто говорити окремо.
Спокійно. Чітко. Профілактично.
Бо ці справи починаються не в суді — вони починаються в месенджерах.
Знайомство, яке важче за статистику
Ми говорили з кожною дитиною окремо.
Про життя.
Про мрії.
Про підтримку родини — або її відсутність.
Факт, який не хочеться писати, але він важливий: повну родину мають лише троє з чотирнадцяти хлопців.
Один — круглий сирота.
Це не виправдовує злочини.
Але пояснює вразливість.
Людяність як практика, а не як лозунг
Зустріч була теплою. Розмова — конструктивною.
Поради — не «зверху», а поруч.
Діти говорили. Ми слухали.
Їхні побажання зафіксували. Реальні, земні, без пафосу.
А потім були подарунки.
Гаряча піца “Capuleti”, фрукти, смаколики.
Святкові коробки від наших партнерів — ХМ «НАРОДИ» (керівник — Володимир Іщенко).
У кожній коробці — фото родини, яка її надіслала.
Цей момент не потребує коментарів.
Він про просту річ: про них пам’ятають.
І цього часто достатньо, щоб дитина не зламалась остаточно.
Умови тримання: важливо бачити реальність
Ми оглянули навчальний клас, «зелену» кімнату, приміщення для спілкування у межах кримінальних справ, прогулянковий дворик із тренажерами, житлові блоки.
Умови — сучасні, добре обладнані.
Це важливо зафіксувати чесно.
Бо права людини — це не лише про критику, а й про визнання змін, коли вони є.
Жіночий сектор і матері з дітьми
Окремо — жіночий сектор.
Там зараз дві мами з малюками та неповнолітня дівчина.
Передали необхідне: корисне й просте — зокрема засоби гігієни для дітей.
Без сентиментів.
Без камер.
Так, як має бути.
Співпраця, яка має тривати
Візит відбувся спільно з представниками Державна кримінально-виконавча служба України.
Щира подяка Валерію Каливошку та команді Управління ресоціалізації за багаторічну співпрацю.
Це той випадок, коли система і громадськість рухаються в одному напрямку.
І це варто берегти.
Замість фіналу
Цей текст — не про свято.
Він про реальність, у якій діти дуже швидко стають «фігурантами».
Якщо ми не будемо говорити про ризики, про правові пастки, про вразливість підлітків у воєнний час — кількість таких різдвяних візитів лише зростатиме.
Чужих дітей справді не буває.
Особливо за ґратами.
