Цифрова свобода, людська гідність і нові формати майбутнього: головні акценти конференції з реформування пенітенціарної системи України

Акценти конференції з реформування пенітенціарної системи України: Цифрова свобода, людська гідність і нові формати майбутнього

Усе почалося з простого питання, що зависло у повітрі з перших хвилин конференції: “Чи може в’язниця стати простором для змін?” А відтак і далі було не про камери, а про камери відео зв’язку. Не про ґрати, а про другий шанс. Не про покарання — про трансформацію.

29 травня 2025 року в Пенітенціарній академії України розпочалась міжнародна науково-практична конференція «Сучасна пенітенціарна система: виклики та рішення в умовах воєнного стану». Це був з’їзд фахівців, що розмовляли про свободу, про право на майбутнє, та про технології, які можуть не обмежувати, а відкривати нові горизонти.

Більше 300 учасників, понад 30 доповідачів із України, ЄС та міжнародних організацій, трансляції з колоній, переклад із кількох мов — усе це працювало на головну мету: зробити тюремну реформу реальною, ефективною та професійною.

У цьому матеріалі — ключові виступи третьої панельної сесії, практичні ідеї та концепції якої мають потенціал змінити архітектуру всієї пенітенціарної системи України. Однак, на нашу думку,  особливу увагу заслуговує тезисний проєкт «Цифрова свобода», який не встигли презентувати через брак час, але який вартий окремого розгляду.

1. Технології як простір змін: між наглядом і ресоціалізацією

Педро Деснеас (Іспанія) розповів про нову етику цифрового контролю в тюрмах — не як засобу репресії, а як платформи підтримки. Система IPS Pedro демонструє:

  • AI прогнозує агресію за поведінковими маркерами;
  • відеозв’язок підтримує контакт із родиною;
  • мобільні застосунки допомагають зв’язатися з адвокатом;
  • єдина цифрова платформа замінює хаотичні паперові журнали.

Ключова думка: коли технологія прозора, контрольована й орієнтована на розвиток — вона стає союзником прав людини.

2. Правова допомога та зовнішній нагляд: як зробити контроль реальним

Марк Неа (Бельгія) та Худа Сурман (ООН) показали: незалежний моніторинг у тюрмах — це не благодійність, а обов’язок держави. У Бельгії спостережні ради мають автономію, а юристи — доступні навіть у вихідні. В Україні ж: 15 хвилин телефону і черга на консультацію — якщо пощастить.

Вихід — партнерства з НУО, правозахисниками, університетами й цифрові рішення для правопросвіти.

3. Людяність понад усе: гуманізація як інструмент стабільності

Каталін Оло (Румунія) та Міко Сарала (Фінляндія) наголосили: гуманність — це не сентимент, а стратегія.

“Гуманність — не слабкість системи. Це її найдієвіший інструмент стабільності.”

Адже саме вона зменшує конфлікти, знижує ризики, полегшує роботу персоналу і робить тюрми передбачуванішими. А отже — безпечнішими для всіх.

4. Персонал у фокусі: вигоряння, наставництво, покоління Z

Дуг Дретке (США) і Доріан Мурешан (Румунія) наголосили: співробітники з великим стажем — це цінність, але й вразливість.

  • Їм потрібна не тільки нова підготовка, а й психологічна підтримка;
  • новачкам — менторські програми;
  • усім — навички поколіннєвої комунікації, бо з молоддю по-старому не вийде.

5. Окрема панель — і окремий біль: солітарне утримання

Андрій Галай (Пенітенціарна академія) вперше публічно озвучив: одиночне ув’язнення в Україні часто використовується як санкція без чіткої правової бази. За 9 місяців 2024 року — 119 випадків тривалого ізоляційного утримання.

Пропозиції:

  • обмежити терміни перебування в ДІЗО;
  • надати доступ до прогулянок і соцпослуг;
  • створити електронні альтернативи.

6. Стаття 391 ККУ: інструмент тиску чи пережиток минулого?

Михайло Серебряков показав, як “злісну непокору” перетворили на механізм залякування.

Відмова прибирати або несвоєчасне пробудження — і вже кримінальна справа.

Країни ЄС давно відмовились від таких норм. В Україні ж їх часто використовують для тиску та шантажу.

Пропозиція: скасувати статтю 391 КК, залишивши лише дисциплінарну відповідальність у межах Кримінально-виконавчого кодексу.

7. «Цифрова свобода»: проєкт, який може змінити систему

Серед усіх ініціатив, представлених на конференції, особливо вирізняється концепція «Цифрова свобода». Її розробили учасники «Освітнього простору №8» (Житомирська виправна колонія) за підтримки Університету «Україна».

На відміну від інших доповідей, цей проєкт було подано у вигляді тез — через обмежений час. Однак його ідеї заслуговують уваги.

Основна мета

Забезпечити мотивованим ув’язненим контрольований, але без обмежений доступ до інтернету для навчання, дистанційної роботи та соціальної адаптації — за умови повної прозорості, безпеки та оцінки ризиків.

Як це працює

  • Контрольований VPN-доступ із фіксацією всієї онлайн-активності.
  • Аналіз поведінки (запити в пошуковику, перегляд контенту) як інструмент оцінки ризику рецидиву.
  • Можливість дострокового звільнення — для тих, хто демонструє сталі успіхи у навчанні, роботі й адаптації.

Чому це важливо

  • Лише 10% ув’язнених залучені до праці. Понад 40 000 осіб — без жодних можливостей для саморозвитку.
  • Стаття 110 Кримінально-виконавчого кодексу прямо забороняє навіть легальну дистанційну роботу.
  • Тобто потенціал для ресоціалізації — заблокований на рівні законодавства.

Безпека і перспективи

  • Пілотний проєкт заплановано для 8–12 осіб у Житомирській УВП.
  • Уся активність проходить через внутрішній сервер установи, з фіксацією та подальшим аналізом психологами, соціологами, правниками.
  • У разі успішної реалізації — це:
    • зменшить рівень корупції;
    • скоротить витрати на утримання;
    • дасть тисячам шанс на реальну інтеграцію в суспільство ще до звільнення та будуть супроводжуватися після.

Потенціал “Цифрової свободи”

Проєкт передбачає:

  • контрольований доступ до Інтернету для вмотивованих ув’язнених;
  • цифрове портфоліо поведінки — історія переглядів, запити, навчальні дії;
  • аналіз цифрових слідів — як доказ мотивації, готовності до звільнення;
  • можливість дострокового звільнення, базованого на цифровій динаміці, а не корупції;
  • повна фіксація трафіку через VPN, IP-ідентифікацію, згода на збір даних.

Так виглядає архітектура відповідальності.

Детальніше

Висновок: конференція як точка відліку

Уявіть собі тюремну камеру. Не холодну бетонну коробку, а простір, де замість тиші — лекція з права. Замість безкінечного чекання — онлайн-курс. Замість злості — листування з ментором. Там, де раніше лунали лише накази, з’являється діалог. Там, де стояли глухі стіни — відкривається вікно можливості.

Конференція 29 травня окреслила головне: пенітенціарна система може перестати бути машиною для покарання й перетворитися на платформу для змін.
І «Цифрова свобода» — це не просто про інтернет у колонії. Це — про віру в те, що людина не закінчується після вироку. Що навіть найтемніший період може завершитись — не крапкою, а новим абзацом.

Цифрова свобода — це коли замість нагляду ти отримуєш навчання. Замість заборони — інструмент. Замість злочинця — знову бачать людину. Це не поблажливість. Це — архітектура майбутнього, у якій головним елементом є не заборона, а довіра.