ОГЛЯД НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ: «СУЧАСНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА: ВИКЛИКИ ТА РІШЕННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ»
Місія майбутнього, яку вже почали будувати сьогодні
29 травня 2025 року в Україні відбулась знакова подія — міжнародна науково-практична конференція, присвячена трансформації пенітенціарної системи в умовах війни. Захід об’єднав фахівців з України, ЄС, ООН, Румунії, Латвії та Швеції — правозахисників, освітян, експертів із ресоціалізації, представників органів пробації та самих установ виконання покарань. Учасники долучалися як офлайн, так і онлайн — з різних країн і навіть з місць несвободи. Це був не просто обмін думками — це був діалог про людяність, гідність і право на другий шанс.
Ініціатором конференції «Сучасна пенітенціарна система: виклики та рішення в умовах воєнного стану» виступила Пенітенціарна академія України у співпраці з міжнародними партнерами, зокрема:
- Управлінням ООН з питань наркотиків і злочинності (UNODC),
- Проєктом ЄС «Pravo-Justice»,
- а також за участі правозахисних, громадських організації та академічних структур, що працюють у сфері пробації, ресоціалізації та захисту прав людини.
Міжнародне партнерство
Ця конференція стала результатом тривалого партнерства між українськими та міжнародними інституціями, об’єднаними спільною метою — гуманною трансформацією системи виконання покарань, особливо в умовах воєнного часу.
Конференція, що відкрила двері змін: як війна не знищила людяність, а запустила реформу
Конференцію відкрив Сергій Греченюк, ректор Пенітенціарної академії України. У вітальному слові він наголосив на важливості впровадження європейських стандартів у підготовці кадрів та на системному баченні гуманізації виконання покарань, навіть в умовах війни.
Промовці конференції наголосили: навіть у воєнний час Україна здатна мислити системно та гуманно — трансформуючи місця позбавлення волі на простори відновлення і розвитку. Синхронний переклад забезпечив доступність для всіх учасників — від Житомира до Женеви.
Війна як каталізатор реформ: теми конференції
У центрі обговорення — питання, які не залишають байдужим нікого:
- Як зберегти гідність людини в умовах ув’язнення під час війни?
- Яким має бути пробаційний супровід ветеранів?
- Як подолати професійне вигорання серед персоналу?
- Чи можливе нове життя для довічно ув’язнених?
Паралельно звучали і технологічні відповіді: біометрія, віртуальні суди, телемедицина, системи штучного інтелекту — не для контролю, а для безпеки й ресоціалізації.
Ключові виступи:
- Сергій Греченюк, ректор Пенітенціарної академії України, акцентував на унікальності української освітньої моделі в підготовці пенітенціарних кадрів. Європейські стандарти — не мрія, а практична реальність.
- Тоні Гассал, експерт UNODC, представив реформу ресоціалізації в Україні, засновану на принципах динамічної безпеки, кейс-менеджменту, постпенітенціарного супроводу.
- Єва-Лена Хьялмарссон (Швеція) поділилася досвідом впровадження програм Krimfokus і Oto-Prism — індивідуальних і групових модулів, які реально знижують рецидивність.
- Яна Баранова та Шухрат Насіров представили кейс “Освітній простір №8” — унікальну ініціативу в Житомирській УВП №8, де довічно засуджені вивчають цифрові технології та навчають один одного за принципом “рівний — рівному”. Завдяки методичній підтримці Університету «Україна» проєкт не лише відкриває шлях до ІТ-освіти, а й трансформує тюремну культуру — від ізоляції до співучасті, від покарання до розвитку. Цей підхід вже визнано ефективним і придатним для масштабування.
- Олена Суботенко, представниця Центру пробації, акцентувала на складнощах роботи з ветеранами, які пережили війну і потрапили у конфлікт із законом. Їхній шлях до відновлення — не менш важкий, ніж на передовій.
- Анварс Завадскіс (Латвія) говорив про емоційну витривалість персоналу пробації. Його ключова теза: стійкість — це не риса характеру, а підтримувана система, яку варто будувати на трьох рівнях: особистому, професійному й організаційному.
Технології майбутнього — вже сьогодні
З особливим інтересом слухали презентацію системи IPS Pedro, яка використовує:
- RTLS та AI для попередження агресії;
- відеозв’язок і мобільні застосунки — для підтримки контактів із родинами;
- PSIM — централізовану цифрову платформу управління безпекою.
Головна думка: “Технології не для покарання, а для взаємодії”.
Виклики, що вимагають сміливості
Темі солітарного утримання був присвячений окремий модуль. Страсбурзький офіс прав людини нагадав: довготривала ізоляція часто використовується без формального рішення суду, а її гуманність — під питанням. Вразливі групи — жінки з дітьми, трансгендерні особи, неповнолітні — потребують альтернативних рішень.
Підсумки і перспективи
Заключне слово підкреслило головне: реформа пенітенціарної системи — це не лише про зміну законів, а про зміну мислення. Це довгий шлях, де потрібні союзники: держава, НУО, міжнародні партнери, університети. Наступний етап — розробка нової платформи для пілотних моделей реабілітації.
Для чого це все?
Бо пенітенціарна система — це не про в’язниці. Це про майбутнє суспільства.
Бо кожна історія другого шансу — це історія перемоги людяності над обставинами.
Бо захищаючи права ув’язнених, ми захищаємо свої — як громадян демократичної країни.
Цей огляд створено з метою:
- Показати конкретні дії, які змінюють систему;
- Надихнути нових партнерів і волонтерів;
- Сформувати довіру до реформ, що ґрунтуються на фактах, міжнародному досвіді та повазі до гідності кожної людини.
Разом ми можемо більше. Навіть там, де здається — змін вже не буде.
