TOUCH.. ДОТИК… що пройшов крізь тюремні мури й торкнувся сердець… Дотик Бога…

Частина 1. ДОТИК до історії

Торкаємось історії в’язниці. Житомирській УВП N 8 більше ніж 200 років. Як ви розумієте, за цей час є що розказати. Історію будівництва споруди, намагання втечі та розстріли у стіни після 3 сторінок вироку без суду і слідства… Саме з цієї історичної частини було розпочато знайомство гостей з Голландії (з Foundation Travellers for Jesus.) з установою.

Знайомство проходило у супроводі досвідченого психолога колонії пана Андрія Власюка, який за майже 30 років роботи в установі знає та вміє багато чого цікавого… але про це окремо.

Перепона стала де не очікували — з перекладом. Насичена емоціями й фактами розповідь екскурсовода потребувала поглиблених знань англійської, ніж були у дівчинки-перекладачки. Тут то на допомогу терміново був викликаний керівник нашого освітнього простору Шухрат Насиров. Отже, простір в дії! Приємно надзвичайно! 

Щиро дякуємо керівництво Державна установа Житомирська установа виконання покарань N 8 за теплу зустріч, наданні можливості та порозуміння. ГО “Союз “Золотий Вік України”.

Враження Яни…

• “Сьогодні, 12 квітня, у Житомирській УВП №8 відбувалися справжні дива… 
• Руйнувалися стіни… 
• Долалися перепони…
• Наповнювалися серця… 
• Відновлювалися душі…
• Хочеться максимально зберегти посмак цього неймовірно теплого дня…
• Сказати хочеться багато…
• але трохи пізніше…
• Щоб не гаяти часу, 
• просто зараз поділюся фото…
• того, що відбувалося на даху корпусу для довічно ув’язнених…”

Робіть висновки самі… 

Vladimir Sokol і Віро, знайте, ви — крутезні! Travellers for Jesus, наші друзі з Голландії, ви — неймовірні!

Щиро дякуємо керівництву та персоналу Державна установа Житомирська установа виконання покарань N 8 за тепле прийняття та надану можливість відкритого спілкування, від якого всі учасники отримали справжнє задоволення! І так, за один день у в’язниці відбулося стільки цікавого, що за один день ще спробуй розповісти!). 

Спільною була Подяка Володимиру Соколу, його донечці Вірі й гостям… Бажання побачитися знов…

А коли на місто опускається ніч… Просинається….

Краще не знати, але… НеКазка на ніч…

Частина 2. Дотик до страшного

Дотик до психології маніяка. Історія серійного вбивці Ткача з перших вуст… Андрія Власюка, психолога, який працював з ним безпосередньо — за цим посиланням.

——

Ндааа…

І знов все по Фройду… насилля… подолання комплексів… перший невдалий секс… проблемна жінка… Не встигла спитати чи знайшов її Ткач… Дізнаюся і скажу…

Друзі! Ви переконалися знов, що насилля породжує тільки насилля?!…

Хай все Перемагає Любов!

#touchable #неказкананіч #злочинцяминенароджуються

Частина 3. Дотик до криміналу…

УВАГА! Про цей фокус корисно знати кожному, щоб не потрапити на гачок. Майстер-клас від пана Андрія за цим посиланням.

Думки вголос: 

З ким поведешся, того і наберешся… Але, говорити треба мовою клієнта. Завжди є чому один в одного повчитися…

Частина 4. Дотик до освіти…

Показали освітній простір і пояснили для чого він… Голландцям дуже сподобалася атмосфера та ресоціалізаційна ідея простору… Презентував проєкт його керівник Шухрат Насиров. Ще раз хочеться виразити повагу хлопцю за сумлінну кропітку роботу. Молодець! Дякуємо! Пишаємось!

Частина 5. Піднімаємось на дах…

• По сходах емоціям також…
• Як важливо ділитися власними історіями…
• Дефіцит спілкування у засуджених — те, що відчули гості…
• Освітній простір…
• Навчальні групи… Змагання … Це початок…
• Треба щось зробити що об’єднує (єднає), де кожний зміг би себе проявити та подумати, чим це може бути корисним іншим…

Треба щось зробити що об’єднує (єднає), де кожний зміг би себе проявити та подумати, чим це може бути корисним іншим…

Історія голландця-баскетболіста: “Я бачив себе 20 річного… Як ми схожі…” — поділився Шухрат Насиров. Сподіваємось на хэппи-энд і в його історії… Прийшов до Господа, очолив освітній простір, став студентом, одружився, отримав заміну вироку і реальний шанс на звільнення… Так працює Господь.

Частина 6. Надихаюча… Дотик до історій жінок-довічниць 

“Яна, давайте я переведу в цифровой формат вашу книгу, чтобы её можно было продолжать, дополнять и комментировать онлайн… Идея в том, чтобы девушки и женщины, у которых есть схожие истории, описанные в Книге могли делиться ими — высказаться — пусть и анонимно. “Гриша, идея супер. Книгу привезу — занимайся”. Привезла. Передала. З ранку на пошту повідомлення від Гриши: 

Чуть настроения!

Мишка решил помочь мне с Книгой — он начал переписывать её букву за буквой!

Доброе утро, Яна!

Нагадаю, Гриша опікується Мішею, у якого 1 група інвалідності… Він майже не розмовляє та паралізована права сторона тіла… Питання про звільнення Михайла за станом здоров’я — тривають суди. Призначити офіційно Гришу соціальним працівником не можуть… Будемо продовжувати намагатися всім допомогти консенсус знайти. 17 квітня з цією темою Гриша виступає на конференції в Університеті “Україна”. “Борітеся і поборете. Ніколи не здаватися” — наш принцип. 

Мова про Книгу під назвою “Добре бути жінкою”, за авторством Наталії Сваткової, Яни Баранової та Анастасії Попсуй, яка розповідає про долі жінок. Вони – жинки-в’язні, які відбувають довічне покарання в Україні. Цей твір є спробою зрозуміти, які обставини привели героїнь за ґрати. Спільне для всіх героинь – це історії насильства, які вони пережили.

Частина 7. Нагадування про війну

Після виходу сталася наша історія з торговельним центром “Глобал”. Тільки присіли пообідати, як пролунало попередження, що центр замінований і необхідно його покинути… Дідько, поїсти не встигли. Вийшли на вулицю… Бачимо пожежні машини… І тут наш гість з Голландії показує на них і на себе… З’ясовується, що у себе вдома він працює пожежником-рятувальником… Приїхав нас підтримати у відпустці…

Ще один молодий хлопець — столяр. Працює на виготовленні вітряних вітрил… У відпустці поїхав не на Майорку, Канари чи Балі, а приїхав до України… Підтримати…

• До довічників сходити…
• Господь таки діє через людей…
• Дякуємо. Віримо. Молимось.