Справа Ігора Трубіцина: Боротьба за надію
У 1995 році, на Луганщині, розгорнулися події, що змінили життя трьох людей назавжди. Ігор Трубіцин — бізнесмен-початківець, військовий у минулому. Під тиском кримінальних угруповань, він опинився перед загрозою не тільки власного життя, а й безпеки своєї родини. Через питання самозахисту — він купив пістолет. Що б зробив ти, коли твоя свобода, твоє життя, твоя родина в небезпеці? Того фатального дня, коли на Ігора знову напали, намагаючись вивезти до лісу в багажнику, він захистився — і двоє нападників загинули.
Ця історія характерна особливість минулого століття. Наразі, Трубіцину через кілька місяців виповниться 65 років, і ось уже понад 30 років він відбуває довічне ув’язнення у Вінницькій УВП №1. Він визнав свою провину, покаявся, намагався зробити все, щоб змінити своє життя. Чи це не справжнє каяття? У нього є дружина, онуки, і він зберігає сталі соціальні зв’язки. За весь час ув’язнення він не отримав жодного стягнення, лише заохочення — 27 разів. Його рівень небезпеки визнано мінімальним, а IQ — 87 балів. Але чи це має значення, коли вирок невблаганний?
Трубіцин — не просто в’язень. Він є засновником і головним редактором міжнародного видання «В’язень». Він створив реабілітаційний центр у Житомирській області й допомагає фронту. Що ще може зробити людина за ґратами? Чи є ще щось, що могло б довести його вартість перед суспільством і владою, щоб отримати помилування?
І все ж, Господь, можливо, його давно пробачив. Але чи здатна пробачити держава? У 2020 році Комісія з помилування винесла пропозицію Президенту помилувати Ігора Трубіцина, замінивши довічне покарання на 27 років і один місяць — термін, який він уже відбув. Однак президент Володимир Зеленський так і не підписав документ. Чому?
Минулого тижня, 15 жовтня 2024 року, Апеляційний суд Вінниці знову не виніс несподіваного рішення у справі Трубіцина. Судді діяли суворо в межах законодавства. Навіть прокурор зазначив, що нинішня стаття 82 Кримінального кодексу України є надто жорсткою.
Ми не здаємось. Боротьба триває. Команда ГО «Союз “Золотий Вік України”» продовжує працювати над змінами в національному законодавстві та звертатиметься до Європейського суду. Чи знайде справедливість Трубіцин? Чи почує його держава?
Ми, команда ГО “Союз “Золотий Вік України”, бажаємо Ігору Трубіцину стійкості й перемоги. Боремося!
#правалюдини #правонанадію #критичнед
Один коментар
Лилия
Шановна команда ГО! Я була державним обвинувачем на процесі Трубіцина та його співучасників (усього їх було троє).
Наразі я не заперечую, що Трубіцин усвідомив вчинене і може бути звільнений.
Однак маю запитання до вас: звідки ви взяли цей текст?
“У 1995 році, на Луганщині, розгорнулися події, що змінили життя трьох людей назавжди. Ігор Трубіцин — бізнесмен-початківець, військовий у минулому. Під тиском кримінальних угруповань, він опинився перед загрозою не тільки власного життя, а й безпеки своєї родини. Через питання самозахисту — він купив пістолет. Що б зробив ти, коли твоя свобода, твоє життя, твоя родина в небезпеці? Того фатального дня, коли на Ігора знову напали, намагаючись вивезти до лісу в багажнику, він захистився — і двоє нападників загинули. ”
Все, що тут відповідає дійсності – це загибель двох осіб від рук (та ніг, а не зброї) Трубіцина і його неповнолітнього знайомого, що змінила життя далеко не трьох людей. Та й сталося це не на Луганщині….
Наголошую, що я не заперечую, що Трубіцин усвідомив вчинене і може бути звільнений, проте я за правду, а не героїзацію злочинця…