🕊 Марафон справедливості: Україна, довічні та Венеціанська комісія

Вітаю зі Страсбурга.

Це було непросто — не через втому чи бюрократію, а через відчуття, що боротьба з несправедливістю — це марафон, а не спринт. І навіть коли здається, що фініш уже видно, хтось раптом додає нову перепону. Або подовжує дистанцію

Комітет міністрів Ради Європи вирішив закрити нагляд за виконанням справи «Петухов проти України (№2)» — тієї самої, що дала довічникам шанс на начебто умовно-дострокове звільнення  (через ще 15–20 років, тобто фактично — через ще одне довічне, але це вже окрема історія). 

Офіційна позиція: “Україна створила механізм”.
Ми ж кажемо — “так, але не для всіх”.

Ті, хто вже провів за ґратами 25–30 років, опинилися в правовому вакуумі. Закон не врахував відбуті строки — і тепер для багатьох «заміна покарання» означає фактично до 50 років за ґратами. Це не гуманність. Це хибна арифметика, яка перетворює надію на умовно-дострокове звільнення в нове довічне.

💬 Ми не зупиняємось. Наступний крок — звернення до Венеціанської комісії, яка може дати офіційний висновок про невідповідність українського законодавства європейським стандартам. І цей висновок матиме вагу — не лише юридичну, а й політичну. Бо коли Європа говорить про гуманність, Україна має бути не лише слухачем, а прикладом.

Мені часто пишуть: “Навіщо ви боретесь за тих, кого суспільство не хоче бачити?”
Відповідаю просто: бо людина не перестає бути людиною, навіть за ґратами.
Як психолог я знаю, що найнебезпечніше — це відчай.
Як правозахисниця — що найбільша сила закону проявляється тоді, коли він захищає найслабших.

Так, ми рухаємось повільно. Так, помиляємось. Але ми не здаємось.
І кожен наш документ, кожне звернення — це не формальності. Це про віру в те, що право на надію не можна викреслити з життя.

💛 Дякую всім, хто поруч — адвокатам, викладачам, самим засудженим, які навчаються, пишуть заяви, переконують, що змінитися можливо.

І так, вибачте — депутатам також, тим, хто не боїться чути непопулярні теми й підтримує нас, коли легше було б промовчати.

Ми продовжуємо. І ми точно дійдемо — не з інерції, а з віри, що людяність має перемогти формальність.

Зі Страсбурга,
Яна Баранова
психолог, правозахисниця,
яка вперто вірить, що людяність — це найкраща форма справедливості.

#правалюдини #ВенеціанськаКомісія #довічне #правонанадію #чужихлюдейнебуває #ЗОВУ