Полтавський вбивчий вирок: коли закон стає декорацією, а правосуддя — ритуалом
Авторка: Яна Баранова, ГО “Союз ‘Золотий Вік України'”
Мені важко писати це не на емоціях. Та й, чесно, не хочу писати без емоцій. Бо коли ти три роки з командою моніториш справу — не просто читаєш документи, а переживаєш кожне засідання, кожен погляд адвоката, кожне мовчання прокурора, — то стаєш частиною цього процесу. Частиною боротьби. І коли після всього суд видає «відмовити в задоволенні заяви за нововиявленими обставинами», це не просто ухвала. Це ляпас. Це вирок — не лише для Геннадія Буряка. Це вирок — для всіх нас.
Полтавська битва. Не історична — судова
Від самого початку справа Буряка трималась на швах. Не на фактах. Не на праві. А на підшитих, зшитих і зашитих фальсифікаціях. Істина давно вийшла з цієї справи через чорний хід, поступившись місцем зручним формулюванням, мовчанню та бюрократичному ритуалу.
Генеральна прокуратура (!) визнала: обвинувачення було штучно збудоване. Адвокати Вікторія Кашапова та Ігор Печенкін виклали перед судом цілий ряд незаперечних доказів фальсифікації. Не домислів. Не версій. А фактів.
І що ж зробив суд? Прийняв рішення так, ніби нічого цього не бачив. Прокурор? Мовчав усі три роки розгляду. А в дебатах — витягнув з-під сукна старий документ з 2001 року. Той самий, який захисники бачили сто разів, аналізували та розбивали аргументами ще в першій стадії справи.
Я це відчула ще в п’ятницю…
Так, 28 березня, ще до офіційного оголошення рішення, я вже відчула той холод, ту байдужу стіну, що знову виросла між Законом і Правдою. Відчула, що історія, яка вже мала б завершитися очищенням і відновленням, знову скотилась у радянське “так треба”. І це лякає.
Мені згадався Богунський районний суд м. Житомира, де ми теж моніторили справу Геннадія Буряка, коли він просив пом’якшення вироку за #правонанадію. І там — усе те саме. Прокурор мовчав. Аргументи в останній день були формальні, абсурдні: стягнення 2002 року, відсутність працевлаштування в колонії (!), і… «не визнає провину». Суд — погодився. Тоді апеляція нас врятувала. Сподіваюся, і цього разу апеляція поверне справедливість.
А поки — знову стіна
Судді Октябрського суду м. Полтави не просто винесли відмову. Вони проігнорували Конституцію. Так, ту саму, яка в статті 55 гарантує судовий захист прав людини. Ту саму, що в статті 8 вимагає керуватись нормами прямої дії. Статтю 19, яка забороняє чиновникам (а судді — це теж посадові особи) діяти поза межами закону.
Це не просто норми. Це основа довіри. Основи, яка сьогодні — знову, вкотре — розбита об байдужість. Або щось гірше. Може, зацікавленість?
Судовий акт, який не витримує сонця
Законний судовий акт — це не мистецтво. Це математика. Формула: законність + обґрунтованість + справедливість = правосуддя. Якщо випадає хоч один елемент — це не вирок, це псевдоакт. Якщо суддя А виніс би інше рішення, ніж суддя В, при однакових обставинах, — це вже не правосуддя. Це лотерея. Але правосуддя — не казино.
Інститут відтворюваності судового акту — це ключ. Якщо учасники процесу не можуть передбачити, яке буде рішення, бо закон змінюється залежно від імен, — то це не система, а хаос.
Радянщина. Як діагноз
Так, я це скажу: ми програли раунд радянщині. І ця радянщина тримається не лише в назві «Октябрський суд». Вона — в рішенні, в стилі, в холодному «так треба». Її не ламають факти, її не зворушує мовчання прокурора, її не чіпляє Конституція. Вона — тиха, затята, система.
Але ми не здамося. Бо #правонанадію — це не хештег. Це людське право на нову правду. І ми його будемо відстоювати.
Попереду — апеляція
Ми йдемо далі. Ми не віримо в магію суддівських мантій, але віримо в силу закону, який все ще може працювати. І буде працювати — якщо ми не відступимо. Не віддамо. Не погодимось.
Це не лише справа Геннадія Буряка. Це справа правди проти звички. Закону проти шаблону. Людини — проти системи.
Полтавська битва — триває. І я знаю: навіть якщо зараз вона програна, головне — не дати згаснути вірі.
Бо все, що не вбиває, робить нас сильнішими.
З повагою —
Яна Баранова
ГО «Союз ‘Золотий Вік України’»
30 березня 2025 року, Полтава
#Полтавська_битва #ГеннадійБуряк #правонанадію #вбивчий_вирок #справедливість #радянщина_в_суді #здаватися_не_в_наших_правилах
