Частина 1. Качанівська ВК М 54 В гостях у жінок-довічниць…
ГО “Золотий Вік України”: Різдвяна любов у стінах Качанівської ВК №54
Світло, тепло та надія – ось що принесла команда ГО “Золотий Вік України” у стіни Качанівської виправної колонії №54, де перебувають жінки, засуджені до довічного ув’язнення. У ці стіни, де здається, що час зупинився, а надія згасає, волонтери принесли не лише подарунки, а й найцінніше – любов і віру.
Кожна з жінок має свою унікальну історію. Більшість із них потрапили сюди вперше, маючи за плечима важкі життєві обставини. Валентина Лучанінова – одна з таких жінок, чия історія увійшла до книги “Гарно бути жінкою“. Вона частково визнає свою провину, але також відзначає несправедливість вироку. І навіть у таких обставинах Валентина знаходить сили працювати у цеху, “щоб заробити на косметику”, і захоплюється прозорим небом. Її доля вразила команду волонтерів, і вони вирішили підтримувати Валентину у її судових процесах та допомагати в боротьбі за справедливість.
Проте цього дня в колонії не було місця для смутку. Команда ГО “Золотий Вік України” разом із Сантами Місії “Народи” створили справжнє різдвяне диво для жінок-довічниць. Святкові частування, подарунки, теплі слова та найголовніше – щире бажання наповнити їхні серця вірою і любов’ю. Як зазначили самі волонтери, “зігріти Душі та наповнити Світлом Серця людей незалежно від місця їх перебування – це те, що робить Різдво справжнім”.
Керівництво колонії також зробило усе можливе, аби свято відбулося. Завдяки спільним зусиллям Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіонального управління та небайдужих людей, ця ініціатива стала реальністю. З Різдвом! 🎅
Це була не просто подія – це було нагадування, що навіть у найтемніших куточках нашого суспільства є місце для світла. Адже любов та надія здатні прорости там, де їх зовсім не чекають. І кожна жінка, яка почула теплі слова волонтерів, зрозуміла: вона не одна.
Ця ініціатива – не кінець, а лише початок великої справи. ГО “Золотий Вік України” планує продовжувати свою місію, нести тепло у серця тих, хто найбільше цього потребує, та нагадувати, що чужих людей не буває.
