Шановні депутати! 

До вас звертаються жінки, ув’язнені до довічного позбавлення волі з надією нарешті бути почутими. Ми розуміємо, що питання довічного ув’язнення жінок є непопулярною темою. Ми спостерігаємо це рік за роком. Ніхто не хотів братися за нас, бо ця тема — не та, з якою можна увійти в історію. Ця тема є специфічною і складною для вивчення. Ніхто з керівництва країни не прокидається з думкою “А не переглянути б мені сьогодні питання жіночого довічного..?” — це ми теж розуміємо. Бо це крапля в морі. Але ця крапля — це життя 24 жінок. 

Жінок різного віку і з різними біографіями та заплутаними кримінальними справами. Харків. Слобідський район. Провулок Вишневий. Окремо розташована будівля з трьох поверхів та 8 кімнат. Невеликий дворик, клумба, швацька майстерня. Тут дорослішають, старіють та вмирають жінки. До цього дня в стінах будівлі є ті, хто вже відбув і 15 і 20, і 30 і та більше років ув’язнення. Вважаєте, вони не виправилися? Або вони байдужі системі? Ув’язнені в віці 20 років, втрачають надію у свої 40, зустрічають безнадію в 50 років, а далі — просто існують. Хворіють, деградують і вмирають. Без надії, з кам’яним серцем і в повній самотності. 

Багато вироків жінок-довічниць пов’язані з домашнім насиллям, з чоловіками, з групами чоловіків. Тут є жінки, які у свій час чули від чоловіків такі благання “…візьми на себе! Ти жінка, тобі пожиттєвого не дадуть”. Брали не себе обвинувачення та опинялися тут. В місті Харків, Слобідському районі, на провулку Вишневому… 

Тут є жінки, які захищали свою гідність і своє життя. І сіли назавжди. Є жінки, які проходили по справі з групою чоловіків, ось тільки чоловіки давно вільні, а жінки сидять. Є жінки, чию провину доведено частково, але надто пізно щось доводити… Які б історії не були, важливо розуміти, що серед цих 24 жінок немає ані маніяків, ані терористок, ані колаборанток, ані серійних вбивць. Є навіки забуті та нікому не потрібні жінки та бабусі, які вже відкупили свою провину. Але їх життя продовжується і скоріш за все обірветься. Обірветься в нікому невідомий будівлі за нескінченними парканами.

Шанс був. У 2015 році. Проєкт закону 2254а. Питання скасування жіночого пожиттєвого було ретельно вивчено. Безліч людей зацікавилося цим питанням. Законопроєкт дійшов до голосування. Момент настав! Але… Не вистачило 3 голосів. Трьох! Але не вистачало не лише голосів, а й депутатів в залі. Якби в той час, коли за нас так наполегливо боролися, коли стільки людей було залученими в законопроєкті, всі депутати були б в залі, то сьогодні ви б це не читали… Ми розуміємо, що ми “не на часі”. Але виходить так, що ми завжди не на часі…

Ми вже майже опустили руки та замовкли. Роки йдуть. Ми боремося з агресором та йдемо в Європу. Але як так може бути, що навіть у напів цивілізованої країни-агресора немає пожиттєвого для жінок, а в нас його вперто продовжують культивувати? Ми задалися цим питанням і намагаємося ще раз бути почутими. Можливо, в наступних зверненнях буде фігурувати вже не 24 жінки, а 23… 22… 21… Бо в м. Харкові, в Слобідському районі на провулку Вишневому стоїть величезна триповерхова труна, з якої без вашої підтримки жодна жінка живою не повернеться. 

Якщо хочете підтримати жінок, засуджених до довічного ув’язнення, напишіть коментарі до цієї публікації нижче. Дякуємо!

#КритичнеДовічне