Іноді правозахист починається не з судів і законів, а з пензля, фарби й віри в те, що навіть стіна може дихати.У Кременчуцькій виховній колонії з’явився мурал — простий і щирий, як спроба сказати: «Ти ще живий, хлопче. І в тебе є право на кольори».Ми поїхали туди не з лекціями про гуманність. Ми просто хотіли, щоб вони побачили: зміни можливі — навіть коли навколо лише бетон. Кременчук. Осінь. Сірий мур, який бачив більше, ніж хотів би.Хлопці з віниками, пензлями, шлангами — хтось ще вчора малював графіті на парканах, а сьогодні малює на стіні колонії.І ця сцена виглядає так, ніби сама реальність вирішила зробити собі реставрацію. Коли стіна починає дихати Підійди ближче…