Життя за ґратами: довічне позбавлення волі в Україні на прикладі Ігоря Трубіцина

Життя за ґратами: довічне позбавлення волі в Україні на прикладі Ігоря Трубіцина

Ігор Трубіцин — це один із 1536 осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі в Україні. Він був засуджений за умисне вбивство двох осіб з обставинами, які обтяжують покарання (ст. 115 ч. 2 КК України). За цей злочин передбачається покарання від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Суд обрав останнє.

Ігор Трубіцин відбуває покарання у Вінницькому установі виконання покарань N1, де розміщений у приміщенні камерного типу разом з іншим засудженим. Вони носять одяг спеціального зразка і мають право на годинну прогулянку на свіжому повітрі щодня. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.

Засуджені до довічного позбавлення волі мають право на освіту, культурно-просвітницьку та фізкультурно-спортивну роботу, медичне обслуговування, короткострокове та тривале побачення з близькими родичами, отримання переказів та поштових відправлень, подання скарг та заяв. Ігор Трубіцин користується цими правами в межах, що дозволяються законом.

Засуджені до довічного позбавлення волі мають можливість звільнитися за умови помилування або переведення на строкове позбавлення волі. Помилування може бути надано Президентом України за поданням комісії з помилування. Переведення на строкове позбавлення волі може бути здійснено судом за поданням органу Державної кримінально-виконавчого органу.

Ігор Трубіцин — редактор газети «В’язень»

Якщо ви цікавитеся питаннями прав людини та ситуації в українських колоніях, то вам знайоме ім’я Ігор Трубіцин. Він є редактором газети «В’язень», яка виходить з 2016 року і розповідає про життя та проблеми ув’язнених в Україні.

Газета «В’язень» є унікальним виданням, оскільки створюється самими в’язнями. Вони пишуть статті, малюють ілюстрації, надсилають листи до редакції. Газета друкується на благодійних засадах і розповсюджується безкоштовно серед ув’язнених та їх родичів. Газета має свою веб-сторінку, де можна прочитати архів номерів та підтримати проєкт.

Ігор Трубіцин є не тільки редактором газети, а й одним з її авторів. Він каже, що газета «В’язень» є не тільки джерелом інформації, а й способом психологічної підтримки для ув’язнених. Вона допомагає їм висловити свої думки, почуття та сподівання. Газета також сприяє формуванню громадської думки про ситуацію в українських в’язницях та необхідності реформ.

Якщо ви хочете дізнатися більше про газету «В’язень» та її редактора Ігоря Трубіцина, то запрошуємо вас переглянути останній випуск — ось посилання.

Возможно, это изображение 3 человека и текст

Щодо дострокового звільнення Ігоря Трубіцин

Як ви, мабуть, знаєте, довічне позбавлення волі є найсуворішим видом покарання в Україні, яке застосовується до осіб, які скоїли особливо тяжкі злочини проти життя та здоров’я людини. Однак, чи означає це, що така особа не має жодної надії на звільнення і повернення до суспільства?

Згідно з Кримінальним кодексом України, до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за наявності певних умов і підстав. Зокрема, така особа повинна фактично відбути не менше 15 років позбавлення волі, довести своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, а також мати позитивну характеристику адміністрації установи виконання покарань і рекомендацію комісії з питань умовно-дострокового звільнення.

Примітка

Засуджені до довічного ув’язнення утримуються в особливих умовах: здебільшого вони живуть по двоє в камері, проводять по 23 години на добу за ґратами та мають права працювати. Їхнє здоров’я часто погіршується через нелюдські умови перебування. Помилувати таких ув’язнених може лише президент України, але це можливо лише після 20 років відбуття покарання. За всю історію незалежності України таких випадків було лише два.

18 жовтня 2022 року Верховна Рада України прийняла законопроєкт №4049, який має на меті впровадити механізм умовно-дострокового звільнення для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Цей законопроєкт був розроблений з метою виконання рішень Європейського суду з прав людини, який критикував Україну за відсутність дієвого механізму перегляду покарань для таких осіб.

Згідно з новим законом, довічно ув’язнені, які відбули не менше 15 років строку покарання, матимуть право на заміну подальшого довічного ув’язнення на позбавлення волі на строк від 15 до 20 років, але загальний строк такого покарання не повинен бути меншим за 25 років. Також передбачено можливість подальшого умовно-дострокового звільнення за певних умов.

Проте чи справді цей закон є прогресивним і гуманним? Чи не означає він, що довічно ув’язнені фактично отримують одне довічно ув’язнення на заміну іншого? Чи не порушує він принцип пропорційності покарань і права на надію?

Ось деякі аргументи, які можуть свідчити про те, що новий закон не є адекватною та доступною відповіддю на проблему довічного ув’язнення в Україні:

  1. Новий закон не передбачає жодних критеріїв та гарантій для заміни довічного ув’язнення на строкове. Все залежить від суб’єктивного розсуду суду, який може враховувати будь-які обставини справи та особистості засудженого. Це створює ризик сваволі та нерівноправ’я.
  2. Новий закон не враховує індивідуальних особливостей кожного випадку довічного ув’язнення. Все одно, чи засуджений до довічного позбавлення волі за тяжкий злочин, чи за політичну мотивацію, чи за помилку суду. Все одно, чи має засуджений шанс на реабілітацію та соціальну адаптацію. Все одно, чи є у засудженого родина, котрої важко жити без нього.
  3. Новий закон не гарантує ефективного контролю за дотриманням прав людини у місцях позбавлення волі. Довготривале перебування у важких умовах утримання може призводити до фізичного та психологічного страждання засуджених. Немає достатньої медичної допомоги, освітньої та культурної програми, можливостей для спорту тощо.