Шкільний психолог ДОШ №56

ДОШ № 56 Київського району була обрана як пілотний проект для апробації одного цікавого починання, суть якого полягає в наступному.

Кваліфіковані практичні психологи та студенти-бакалаври факультету психології Донецького Національного Університету (ДонНУ- члени Асоціації Психологів Донбасу (АПД) з одного боку та педагогічний, учнівський та батьківський колектив з іншого боку укладають договір про співпрацю на визначений термін на безоплатній основі у вільний від уроків час) . Не маючи на той момент шкільного психолога, але маючи певні проблеми у діагностиці деяких дітей та батьків (і такі теж є!), я, звісно, ​​погодився!

Заручившись згодою вищих органів, насамперед з боку начальника відділу освіти Київської районної у м. Донецьку ради, заслуженого працівника освіти України, просто мудрої жінки, Устименка Тетяни Михайлівни, ми розпочали свою роботу. Мета співпраці проста і шляхетна: діти, вчителі та батьки отримують психологічну допомогу та підтримку, а студенти під керівництвом своїх кураторів – практику в повному обсязі “наживо”, спілкуючись з вищеназваним контингентом, без підручників, вирішуючи нагальні проблеми реальних людей, проводячи діагностику, корекцію і всі інші принади науки психології, ще років 10 тому яку взагалі серйозно не сприймав рядовий обиватель.

Спільна робота була спрямована на підвищення якості освітнього процесу, мотивації учнів, більш повного розкриття особистісного потенціалу та покращення взаємовідносин між учнями, батьками та педагогічним складом. Так, на початку відносини були справді насторожені, але в процесі подальшої роботи всі якось розкрилися і почався нормальний діалог та спілкування. Діти змогли розкріпачитися, вирішити свої міжособистісні проблеми, дізнатися себе, повірити в себе, визначитися зі своєю майбутньою професією, не боятися висловлювати свої почуття, збоку подивилися на себе, краще впізнали одне одного! Погодьтеся, що для юнаків та дівчат 9-го класу це завжди було великою проблемою.

Ми лише на початку шляху. Ми сподіваємося, що наша спільна робота продовжиться тому, що цього бажають діти, бажають батьки, хочемо всі ми.

Тому що досі не припиняється зв’язок між усіма нами, тому що досі батьки телефонують волонтерам по телефону і задають питання, що їх цікавлять, і ніхто ще жодного разу не відмовив у консультації! На мою думку, це і є результат.

Хочеться ще й ще раз сказати велике спасибі Яні Барановій, Саші Шнейдеру та всім-усім, у кого неспокійні серця, хто вірить у справедливість до кінця! Вибачте, каламбур.