Кейнсіанська економіка: чи має держава втручатися в економічні процеси країни? — бачення громадської організації “Союз “Золотий Вік України”

Команда громадської організації ГО “Союз “Золотий Вік України” пропонує суспільству ознайомитись з революційної як для України науковою концепцією щодо післявоєнної моделі економічного розвитку для країни — кейнсіанська модель економіки. Предмет дискусії — чи повинна держава втручатися в економічні процеси країни? А якщо повинна, то наскільки глибоко? Мова про політику державного регулювання економіки країни з урахуванням особливостей різних економічних моделей та досвідом розвинутих країн. 

Ознайомитись з нашою версією повоєнних економічних реформ України за кейнсіанською моделлю — історія питання, класичні та альтернативні економічні моделі, а також про переваги та їх недоліки на тлі світового досвіду та особливостей України — ви можете у наших наступних публікаціях.

Переваги та недоліки державного регулювання економіки: аналіз та рекомендації на користь кейнсіанської економіки

Державне регулювання економіки — це сукупність заходів, які здійснює держава з метою впливу на економічну діяльність суб’єктів господарювання і споживачів. Державне регулювання може мати різні форми й інструменти, такі як законодавство, податки, субсидії, кредити, ліцензування, квоти, тарифи тощо. Державне регулювання економіки має свої переваги та недоліки, які потребують аналізу та оцінки.

Переваги державного регулювання економіки полягають у тому, що держава може:

• Коригувати неспроможність ринку (фіаско ринку), тобто виправляти помилки ринкового механізму, які призводять до неефективного розподілу ресурсів, нерівномірного розвитку галузей і регіонів, негативного впливу на довкілля тощо. Наприклад, держава може встановлювати максимальні та мінімальні ціни на певні товари й послуги, щоб запобігти монополізації чи демпінгу; вводити податки на забруднення або надавати пільги для “зелених” проєктів; створювати публічні блага (освіта, охорона здоров’я, оборона тощо), яким нецікавий приватний сектор.
• Забезпечувати соціальну справедливість і захист слабких груп населення в умовах нерозвинутого соціального ринку. Наприклад, держава може встановлювати соціальні стандарти (мінімальна заробітна плата, пенсії, страхування тощо), надавати соціальну допомогу (субсидоване житло, харчування, медична допомога тощо), проводити політику регулювання доходу (прогресивне оподаткування, перерозподіл доходу тощо);
• Стимулювати інноваційну діяльність і науково-технологічний прогрес. Наприклад, держава може фінансувати науково-дослідні проєкти; надавати пільги для інноваційних підприємств; захищати права інтелектуальної власності, що стимулює інновації та збільшує інвестиційний потенціал.

Недоліки державного регулювання економіки полягають у тому, що держава може:

• Призводити до зменшення ефективності й конкурентоспроможності вітчизняних виробників і посилення імпорту, що призводить до зменшення внутрішнього виробництва та відтоку капіталу. Наприклад, збільшення митних бар’єрів може призвести до збільшення цін на імпортні товари, що збільшує інфляцію та знижує конкурентоспроможність вітчизняних виробників;
• Призводити до корупції та відмивання грошей через недостатній контроль і відсутність відповідальності. Наприклад, надмірне втручання держави в підприємницьку діяльність може призвести до того, що відповідальні посадовці будуть отримувати хабарі та вимагати “пожертвування” від підприємств;
• Обмежувати свободу вибору та розвитку господарської діяльності суб’єктів господарювання та споживачів. Наприклад, державна регуляторна політика може знизити інвестиційну привабливість країни, обмежувати вибір споживачів та призводити до збільшення вартості послуг та товарів.

Отже, враховуючи переваги та недоліки державного регулювання економіки, слід використовувати різні форми та інструменти державного впливу на економіку з урахуванням національних інтересів та досвіду закордонних країн. Згідно з більшістю економістів, саме свобода в господарської та підприємницької діяльності може призвести до ефективної економіки. Коли держава менше втручається в економіку, підприємці мають більше можливостей для інновацій та розвитку, що може призвести до створення нових робочих місць та підвищення економічного зростання.

Одним з головних аргументів на користь свободи в економіці є те, що ринок, коли він функціонує ефективно, може саморегулюватися. Коли ціни на товари та послуги зростають, попит на них зменшується, що змушує підприємців знижувати ціни або покращувати якість продукту, щоб збільшити попит. Це може призвести до збільшення конкуренції на ринку, що дозволяє клієнтам отримувати кращі товари та послуги за кращими цінами.

Крім того, коли держава не втручається в економіку, це дозволяє підприємцям приймати рішення на основі ринкових умов та потреб споживачів, а не на основі політичних або бюрократичних рішень. Це може сприяти розвитку інновацій та нових технологій, а також зменшенню корупції. Звичайно, є випадки, коли державне втручання може бути необхідним, наприклад, для регулювання забруднення довкілля або забезпечення соціальної справедливості. Однак, взагалі, свобода в економіці може бути корисною для підприємців та споживачів, що може призвести до більш ефективної економіки.

Що таке кейнсіанська економіка?

Кейнсіанська економіка – це напрямок в макроекономічній теорії, який базується на ідеях британського економіста Джона Мейнарда Кейнса. Він виник у 1930-х роках як реакція на Велику депресію – найглибшу і найдовшу економічну кризу в історії капіталізму.

Джон Кейнс критикував класичну економічну теорію, яка стверджувала, що ринкова економіка саморегулюється і завжди повертається до стану повної зайнятості та рівноваги. За його думкою, це не відповідає реальності, оскільки на ринку існують недосконалості, — агенти впливу, які діють за неповною інформацією і під впливом психологічних факторів. Тому можливі ситуації недостатнього сукупного попиту, коли загальний обсяг витрат у суспільстві нижчий за загальний обсяг виробництва. Це призводить до зменшення обсягу виробництва, зростання безробіття і спадку цін.

Кейнс запропонував новий погляд на економічне життя, зосередившись на аналізі сукупного попиту та його складових: споживання, інвестицій, державних витрат і чистого експорту. Він показав, що сукупний попит залежить не тільки від доходу, але й від очікувань, вподобань, процентної ставки та інших змінних. Він також довів, що сукупний попит визначає рівень доходу і зайнятості у короткостроковому періоді, а не навпаки.

З цього випливає, що для стабілізації економіки та боротьби з коливаннями кон’юнктури необхідне активне державне втручання. Кейнс рекомендував проводити фіскальну політику – змінювати розмір податків та державних витрат – та грошово-кредитну політику – змінювати грошову масу та процентну ставку – з метою регулювання сукупного попиту. Зокрема, в періоди недостатнього сукупного попиту, держава має збільшувати свої витрати, знижувати податки та знижувати процентну ставку, щоб стимулювати інвестиції та споживання. На відміну від класичної економічної теорії, кейнсіанська економіка вважає, що держава може впливати на рівень зайнятості та доходу населення.

Кейнсіанська економіка була дуже впливовою в економічній політиці багатьох країн у 1950-1960-х роках, коли відбулася період економічного зростання після Другої світової війни. Однак, з появою інших економічних теорій, таких як монетаризм та нова класична економіка, кейнсіанська економіка почала втрачати свою популярність. Попри те, що багато економістів продовжують використовувати кейнсіанську теорію для аналізу економічних процесів та розробки політики.

Від кейнсіанізації до постіндустріалізації: розвиток західних країн у XX столітті

В XX столітті західні країни будували кейнсіанську економіку, яка передбачає активне втручання держави в економічні процеси. Кейнсіанство щодо економіки означало використання державного бюджету для стимулювання економіки та регулювання ринку праці. Після подолання “кейнсіанського бар’єра” на Заході настала епоха постіндустріального суспільства, в якому головною роллю стали не промисловість і сільське господарство, а інформаційні технології та послуги.

Побудова кейнсіанської економіки в західних країнах сприяла появі постіндустріального суспільства, яке відрізняється від попередніх економічних формацій. Нове суспільство характеризується науково-технічним прогресом, розвитком послуг та інформаційних технологій, зміною моральних цінностей та ставлення до праці. Цей процес назвали постіндустріальною моральною революцією.

Кейнсіанізація економіки та постіндустріалізація суспільства можливі лише в умовах розвиненої демократії, де держава має можливість втручатися в економіку та регулювати її процеси. Водночас постіндустріальне суспільство виграє еволюційне змагання у конкурентів по вектору соціально-орієнтованих політекономічних систем.

Однак, взаємовідносини постіндустріального світу з іншими країнами можуть бути проблематичними, оскільки країни, які не встигли досягти постіндустріального рівня розвитку, можуть залишатися відсталими та відчувати негативні наслідки такого розвитку. Наприклад, виникнення “країн третього світу” стало результатом нерівного економічного розвитку між розвинутими та нерозвинутими країнами.

Також, важливим аспектом постіндустріального суспільства є збільшення ролі інформації та зв’язків у суспільстві. Інформаційний простір стає важливим чинником економічного та політичного життя країни. Розвиток технологій та інтернету створює можливості для взаємодії та спілкування, а також дозволяє швидко отримувати та обмінюватись інформацією.

Отже, постіндустріальне суспільство, що з’явилося в результаті кейнсіанізації економіки, є новим етапом у розвитку людської цивілізації. Воно характеризується новими цінностями та підходами до економічного та соціального розвитку, а також збільшенням ролі інформації та зв’язків у суспільстві. Однак, його розвиток може мати негативний вплив на країни, які не досягли цього рівня розвитку, тому важливо забезпечити рівність та справедливість у відносинах між країнами та націями.

Постіндустріальне суспільство: виклики та шляхи розвитку в епоху змін

На додаток, постіндустріальне суспільство супроводжується зміною способу життя та роботи людей. Зокрема, зменшення ролі важкої промисловості та зростання ролі послуг призводить до змін у структурі зайнятості та вимагає нових навичок та знань від працівників. Крім того, збільшення ролі інформації та зв’язків сприяє розвитку глобалізації та міжнародної співпраці, що може бути як позитивним, так і негативним аспектом.

У зв’язку з цим, важливо забезпечити соціальну та економічну стабільність у країнах, які переживають перехід до постіндустріального суспільства, а також забезпечити розвиток усіх країн на засадах рівноправності та справедливості. Для цього можуть бути використані різні інструменти, включаючи політику розподілу та соціального захисту, розвиток освіти та науки, підтримку малих та середніх підприємств, а також розвиток міжнародної співпраці та діалогу між країнами.

Якими особливостями будівництва постіндустріального суспільства відрізняється Україна? 

Це питання має багато аспектів, але можна виділити деякі ключові фактори. По-перше, Україна є країною з розвиненою промисловістю, яка переживає структурну трансформацію в напрямку інноваційних та високотехнологічних галузей. По-друге, Україна є країною з великим потенціалом людського капіталу, який потребує модернізації освітньої та наукової сфер. По-третє, Україна є країною з геополітичними викликами та можливостями, які вимагають активної участі в міжнародних інтеграційних процесах. Таким чином, будівництво постіндустріального суспільства в Україні потребує комплексного підходу, який би враховував специфіку національної економіки, соціально-культурну ідентичність та стратегічні інтереси.

У підсумку, постіндустріальне суспільство є новим етапом у розвитку людської цивілізації, який характеризується новими цінностями та підходами до економічного та соціального розвитку. Проте, важливо забезпечити рівноправність та справедливість у відносинах між країнами та націями, а також забезпечити соціальну та економічну стабільність у перехідних економіках. Тільки так можна забезпечити сталість та розвиток суспільства в цілому. Крім того, важливо не забувати про значення екологічної сталості та збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь.

Технологічний розвиток та інновації: ключові виклики та можливості постіндустріального суспільства

Одним з ключових аспектів постіндустріального суспільства є розвиток технологій та інновацій, які можуть значно вплинути на якість життя людей та розвиток економіки. Важливо використовувати технології та інновації з метою покращення якості життя та забезпечення сталого розвитку суспільства, а також забезпечити доступність нових технологій та інновацій для всіх верств населення.

Однак, разом з технологічним розвитком можуть виникати нові виклики та загрози, такі як збільшення безробіття через автоматизацію процесів та зміну структури зайнятості, проблеми зі збереженням приватності та безпеки даних, а також загрози кібербезпеці.

Оскільки  постіндустріальне суспільство характеризується переходом від матеріального виробництва до знань та інформації, для України це означає не лише можливість покращити свою конкурентоспроможність на світовому ринку, але й змогу вирішити низку соціальних та екологічних проблем. Однак технологічний розвиток та інновації також ставлять перед Україною ряд викликів, таких як необхідність модернізації освітньої системи, адаптація до змін у структурі працевлаштування та ринку праці, забезпечення етичності та безпеки наукових досліджень та їх результатів. Тому Україні потрібна стратегія технологічного розвитку та інновацій, яка б враховувала як можливості, так і ризики постіндустріального суспільства.

Отже, важливо розуміти, що постіндустріальне суспільство є складним та багатогранним явищем, яке вимагає комплексного підходу та використання різноманітних інструментів для забезпечення сталості та розвитку суспільства. Це також потребує активної участі громадськості та громадських організацій у процесах прийняття рішень та розвитку суспільства в цілому.

Роль освіти, науки та соціальної відповідальності у постіндустріальному суспільстві: виклики та перспективи

У контексті будівництва постіндустріального суспільства, важливо звернути увагу на роль освіти та наукової діяльності. Це охоплює розвиток науки та технологій, підтримку наукових досліджень та інновацій, а також навчання майбутніх поколінь. Важливо розвивати критичне мислення, сприяти розвитку творчих здібностей та вихованню етичної поведінки у використанні технологій та інновацій. 

Ще один об’єкт пильної уваги — соціальна відповідальність бізнесу та корпорацій. Вони мають нести відповідальність за вплив своєї діяльності на людей та навколишнє середовище. Це означає, що вони повинні дотримуватись принципів сталого розвитку, екологічної сталості та соціальної відповідальності.

У постіндустріальному суспільстві освіта, наука та соціальна відповідальність відіграють ключову роль у формуванні людського потенціалу, економічного розвитку та культурної ідентичності. Україна стоїть перед викликами та можливостями адаптації до постіндустріальної епохи, яка вимагає реформування системи освіти та науки, підвищення якості та доступності освітніх послуг, забезпечення академічної свободи та інтеграції у світовий науковий простір, розвитку соціальної взаємодії та громадянської активності. Перспективи України залежать від її здатності генерувати нові знання, створювати інноваційні продукти та послуги, а також виробляти соціальну довіру та сприяти сталому розвитку.

У постіндустріальному суспільстві також виникає потреба в розвитку нових форм управління та участі громадян у процесах управління. Важливо забезпечувати активну участь громадян у прийнятті рішень, забезпечувати доступ до інформації та прозорість у процесах прийняття рішень. Для досягнення цих цілей потрібен комплексний підхід та участь всіх зацікавлених сторін.

Ключове значення кейнсіанської економіки для постіндустріального суспільства та розв’язання глобальних проблем: заклик до дії

На завершення, ми вважаємо, що рух до кейнсіанської економіки й постіндустріального суспільства є необхідним для того, щоб людство могло розв’язувати глобальні проблеми, такі як зміна клімату, бідність, нерівність, енергетична криза і т.д. Цей рух не є привілеєм або винаходом Заходу, а є результатом соціальної еволюції, яка базується на наукових досягненнях, технологічному прогресі та гуманістичних цінностях.

Захід став першопрохідцем у цьому русі, але не має монополії на нього. Багато країн Сходу і Півдня також прагнуть до кейнсіанської економіки й постіндустріального суспільства, але зазнають тиску з боку тих сил, які хочуть зберегти старий порядок речей, заснований на авторитаризмі, експлуатації, конфліктності та деградації.

Якщо цим силам вдасться перемогти Захід і пригальмувати або знищити розвиток кейнсіанської економіки й постіндустріального суспільства у своїх регіонах і у світовому масштабі, то це буде катастрофою для всього людства. Ми ризикуємо опинитись серед тих 90% планетних цивілізацій, яким не вдасться прорватися в майбутнє і яким загрожує зникнення. Це не означає ворожнечу до Сходу і Півдня, а навпаки — сприяння їх модернізації та демократизації. Це також не означає слабкості або зради Заходу, а навпаки — захист його досягнень і цивілізаційних основ. Це означає солідарність усього людства у боротьбі за спільне майбутнє.

Висновок

Кейнсіанство — це макроекономічна течія, яке виникло як відповідь на Велику депресію в США і запропонувало активне державне регулювання ринкової економіки. Кейнсіанство має багато прихильників і критиків, а також різні напрямки розвитку, такі як неокейнсіанство, посткейнсіанство і нове кейнсіанство. Кейнсіанські ідеї є актуальними для сучасної економіки, оскільки вони дозволяють аналізувати макроекономічні взаємозв’язки, подолати кризові явища і стимулювати економічний ріст. Україна може скористатися досвідом кейнсіанців для побудови нової економічної моделі, яка б враховувала глобальні виклики та потреби суспільства, таких як екологічна криза, бідність та нерівність задля будівництва цифрової економіки. Це заклик до дії усіх громадян і влади!

Про кейнсіанство або будь-яку іншу модель розвитку постіндустріальної та інформативної економіки — це відкрита тема, в якій ми запрошуємо вас висловити свою думку. Глобалізація передбачає, що це історія не тільки нашої країни, про Україну, але і про весь світ. Таким чином – станьмо першими!

Отже, чи актуальне кейнсіанство для сучасної економіки? Чи існують альтернативні моделі розвитку постіндустріальної та інформативної економіки? — приєднуйтесь, щоб стати авторами та першими адаптерами нової економічної моделі України XXI століття!

Запрошуємо вас ділитися нами своїми ідеями на сторінці у Facebook.

Ініціативна команда:

1. Координатор проєкту — Президент ГО “Золотий Вік України”, психолог та волонтер Яна Баранова.
2. Автор наукової роботи “Державне регулювання економіки: Закон “Найменших” та кейнсіанська модель економічних реформ в Україні” — кандидат технічних наук Геннадій Буряк.
3. Консультант з питань цифровізації економіки — ІТ фахівець та викладач Шухрат Насиров.
4. Технічний виконавець і консультант з питань зв’язку з громадськістю — інтернет-маркетолог Йовдій Георгій.