ПРАВО НА НАДІЮ ВЖЕ ЗАПРАЦЮВАЛО. АЛЕ НЕ ДЛЯ ВСІХ ….
Для тих, хто вже відсидів по 20-25- 30 років на довічному, #правонанадію примарне …
Провести в українській в’язниці 35 – 50 років чи можливо?
Наш партнер – адвокат Ігор Печонкін доопрацьовує скаргу до ЄСПЛ з урахуванням ваших влучних зауважень і сьогодні вона буде направлена на е-mail всім, хто звернувся по допомогу.
Перевіряйте свої пошти краще завтра, бо відправляти багато , а у нас в Києві великі проблеми зі зв’язком.
Це займе деякий час …Відповідати оперативно кожному на питання індивідуально можливості нема.
На добу для цього потрібно мати 72 години…
На п’ятницю , о 10.00 попередньо плануємо правопросвітницьку онлайн -зустріч з серією питань-відповідей по заповненню заяви, також будемо приймати рішення про колективну заяву і подальші дії.
Лист на Департамент з приводу організації зустрічі сьогодні направлено . Сподіваємось на підтримку . Сповістимо додатково про результат.
Про бажання взяти участь у зустрічі вже зараз можна сповістити керівництво своєї установи.
Президент ГО “Союз “Золотий Вік України”
Яна Баранова
А тепер детальніше , які пом’якшення для довічників набрали чинності вже сьогодні.
5 листопада 2022 року, в газеті «Голос України» опубліковано Закон України від 18 жовтня 2022 року № 2690-ІХ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2690-ІХ) та Закон України від 18 жовтня 2022 року № 2689-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (далі — Закон № 2689-ІХ), які набувають чинності, з огляду на зміст розділу ІІ цих законів, з дня, наступного за днем їх опублікування, тобто з 6 листопада 2022 року.
Цими Законами вносяться зміни до положеньст. 82 КК, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м’яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.
У цьому аспекті слід зауважити, що суть заміни невідбутої частини покарання більш м’яким його видом полягає в тому, що засуджений повністю не звільняється від покарання, а йому лише замінюється один вид покарання (його невідбута частина) на інший. Тобто з моменту заміни особа відбуватиме вже новий вид покарання, призначений їй не вироком, а іншим рішенням суду.
При цьому разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким адміністрація виправної колонії має подати до суду висновок, який складається за участю уповноваженого органу з питань пробації, щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі (ч. 12 ст. 154 КВК), а особа, засуджена до довічного позбавлення волі, своєю чергою, додатково до подання має подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації (ч. 3 ст. 154 КВК).
Такий план згідно з положеннями закону має містити: заходи, здійснення яких у період відбування більш м’якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути чинники, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення; факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення.
Варто також зазначити, що згідно зі змінами до ч. 2 ст. 31 КПК клопотання (подання) про вирішення питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк має розглядатися судом колегіально — у складі трьох суддів. Таке клопотання (подання) відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 та п. 1 ч. 1 ст. 539 КПК подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. При цьому згідно зі змінами до ч. 3 ст. 539 КПК розгляд означеного питання колегією суддів не обмежується строком у 10 днів з дня надходження такого клопотання (подання) до суду.
Також передбачено можливість застосування умовно-дострокового звільнення після фактичного відбування засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк (п. 3 ч. 3 ст. 81 КК). Тобто особа, засуджена до довічного позбавлення волі, спочатку (після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання) має право на заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким, і лише після фактичного відбування нею не менше трьох чвертей строку вже заміненого покарання така особа матиме право на умовно-дострокове звільнення від його відбування.
При цьому відповідно до абз. 3 ч. 13 ст. 154 КВК така особа додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м’якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.