ПРАВОВИЙ СТАТУС ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальним проблемам нормативно-правового визначення статусу військовополонених була присвячена науково-практична конференція , що відбулася 10.11.2022 у м. Києві у змішанному форматі оф-і онлайн. Конференція організована Національною Академією правових наук України, Київським регіональним центром НАПрН України, Національною Академією внутрішніх справ, Науково-дослідницьким інститутом вивчення проблем злочинності ім.Академіка В.В.Сташиса НАПрН України, ВГО “Пенітенціарна Асоціація України”.
Про дотримання міжнародних стандартів, різні аспекти прав людини та накладання логіки мирного часу на час війни йшла мова у виступах поважних спікерів.
Більш детально про:
соціальний захист військовополонених в міжнародному і національному законодавствах;
роль міжнародних і національних інституцій у гуманітарній допомозі, триманні військовополонених
з доповіді Сорокіної Любові Володимирівні, доктора філософії, виконуючий обов’язки заступника завідувача, доцент кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності МАУП.  “Існує декілька Женевських конвенцій – 4 міжнародних угоди та три додаткових угоди. Україна, як учасник
Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1954 року взяла на себе певні зобов’язання перед іншими країнами світового співтовариства, які повинна виконувати.
Принципи конвенції полягають у тому, що сторони конфлікту повинні гуманно ставитись до військовополонених.
За даними ООН, Женевську конвенцію підписали 196 країн, серед яких Росія та Україна.
У договорі зазначено, що тримання військовополонених – це не кара, а інструмент попередження подальшої участі у конфлікті, тому військовополонені мають право: на медичне забезпечення, харчування, житло, заборона катувань, заборону на експлуатацію праці військовополонених.
Так, соціальна тематика займає декілька глав Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Це наприклад, такі розділи і глави як:
Розділ ІІ, інтернування полонених:
Глава ІІ, приміщення, харчування та одяг військовополонених;
Глава ІІІ, гігієна та медична допомога;
Глава ІV, медичний та духовний персонал, затриманий для надання допомоги військовополоненим;
Глава V, релігійна, інтелектуальна та фізична діяльність;
Розділ ІІІ, праця військовополонених;
Розділ ІV, кошти військовополонених;
Розділ V, зв’язок військовополонених з зовнішнім світом;
Розділ VІ, відносини між військовополоненими та властями.
Тема соціального захисту військовополонених в розрізі Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1954 року стає більш актуальною на сьогоднішній день. Особливо себе проявляє в цьому розрізі місія Міжнародного комітету Червоного Хреста. Проте не тільки ця організація задіяна в цій роботі.
Необхідно зазначити серед іншого, що з початку повномасштабного військового вторгнення в Україні також було створене Національне інформаційне бюро в особі ДП «Український національний центр розбудови миру», який є інформаційним національним хабом щодо військовополонених, створеним за вимогами міжнародного рівня .
Звичайно, Національне інформаційне бюро займається більше збиранням інформаційних матеріалів щодо військовополонених, а безпосередньо соціальними питаннями та доступом до військовополонених займається Міжнародний комітет Червоного Хреста.
Проте також необхідно зазначити роль інших державних органів України, як країни, яка безпосередньо постраждала від збройного конфлікту, та які взяли участь у врегулюванні питання статусу військовополонених.
Так, ще до початку повномасштабного вторгнення, 03 лютого 2022 року Верховною Радою України був ухвалений законопроект № 6104 , автором якого є Президент Володимир Зеленський. Цей законопроект детально визначає основи соціального і правового захисту військовополонених та цивільних осіб, захоплених в заручники. Цей законопроект став дещо революційним в своїй категорії, оскільки до нього в національному законодавстві України подібні питання нормативно врегульовані не були.
Відповідно до тексту законопроекту, розміщеного на сайті Верховної Ради України, дія цього закону поширюється на громадян України та іноземців або осіб без громадянства, які проходили військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України.
В цьому нормативно-правовому акті Україна вперше унормувала на національному рівні питання статусу військовополонених українців або інших осіб, які проходять службу в Збройних Силах України.
Наприклад вперше на законодавчому рівні створений орган – Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, який займається визначенням статусу військовополонених.
Статті 4, 5 цього законопроекту встановлюють цілу бюрократичну процедуру визначення статусу військовополоненого, а також згідно статті 7 – військовополоненим встановлюється щорічна державна грошова допомога.
Законопроектом також унормовано медична та реабілітаційна допомога, соціальні послуги, правовий захист, забезпечення житлом, реалізація трудових прав, право на пенсійне забезпечення, право на освіту, адаптація, оформлення паспортів, відстрочення платежів за кредитами.
Законопроект досі не підписаний Президентом, проте був проголосований Верховною Радою України та підписаний її головою ще 03 лютого 2022 року.
Потрібно зазначити, що поява подібного нормативно-правового акту в правовому полі України позитивно впливає міжнародний імідж країни, як учасниці світового співтовариства, оскільки небагато країн світу прийняли подібні законопроекти.
Прийняття цього законопроекту стало важливим кроком як в історичному розвитку країни так і в еволюційному розвитку людства в цілому, оскільки стверджує гуманістичний прояв піклування держави про власних громадян. В даному разі Україна стала на щабель вище в правовій свідомості та утвердженні верховенства права. Даний законопроект деталізує норми Женевської конвенції на національному рівні та закріплює високі прагнення нашої країни в світовому співтоваристві.
У заході взяла участь Президент ГО “Союз “Золотий Вік України” Яна Баранова , яка проінформувала учасників о проблемі українців, засуджених Україною до довічного позбавлення волі і залишених Україною на непідконтрольних територіях ЛНР і ДНР.
” Уви, проблема не вирішується з 2014 р і набуває гостроти . Ми залишили наших громадян без допомоги. Не маючи змоги брати участь у засіданнях Верховного Суду України люди вмирають не дочекавшись виправдальних вироків … Надія на повернення додому тане …
Зараз їх готують до вивозу .
Куди не зрозуміло …
Ми отримали 58 заяв від наших громадян , які бажають повернутися в Україну і відбувати покарання на своїй землі. Нажаль, ставлення до військовополонених у нашої держави іноді гуманніше ніж до своїх громадян у місцях позбавлення волі “, – наголосила пані Яна.