З ДНЕМ ПРАВ ЛЮДИНИ!

 

 

Відтепер ми, українські правозахисники, маємо офіційний день спільно зі світовою демократичною спільнотою.
“З метою утвердження і забезпечення прав і свобод людини, що є головним обов’язком держави, посилення консолідації українського суспільства, підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН про відзначення 10 грудня на честь ухвалення Загальної декларації прав людини Дня прав людини, постановляю:
Установити в Україні День прав людини, який відзначати щороку 10 грудня ” Тобто Указ N 854/2022 , підписаний вчора, 9 грудня 2022 р , Президентом України Володимиром Зеленським , свідчить про приоритет прав людини в нашій країні .
Як вважаєте, це дає #правонанадію , що внесені Головою Верховної Ради Ruslan Stefanchuk правки до прийнятого закону N 4049 будуть скасовані ?
Правки “вбивчі” у прямому сенсі .Бо не тільки вбивають надію на звільнення , а й саме життя людей , що відбувають покарання довічно в Україні понад 20 років .
Чи обов’язково треба , щоб рішення це йшло через всю Європу додому і прийняття його відбулося під тиском Європейського суду?
До того ж Рада 1.12.22 р. ухвалила закон N 5336 про посилення покарання за катування.
Закон спрямований на приведення положень про катування та інших норм Кримінального кодексу України у відповідність до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, а також на виконання вимог рішень ЄСПЛ (група справ «Каверзін проти України», яка об’єднує 87 справ)»
Цілеспрямовано обректи майже 800 людей на півстоліття у в’язниці до кінця біологічного життя – це як кваліфікувати по-українські ?
Європейський суд визнає навіть 40 років у в’язниці катуванням , нелюдським поводженням
і порушенням ст.3 Конвенції Прав Людини . Прецендент вже є :
Для тих , хто не зовсім розуміється про що мова , наші пояснення до прийнятого закону та пропозиції , щодо вирішення ситуації.
Пропозиці 1 підготовлена спільно з Іриною Яковець , доктором юр наук , відомою правозахисницею .
Пропозиція 2 підготовлена Геннадієм Буряком , кандидатом техн.наук, засудженим до довічного позбавлення волі , який відбуває покарання 28 років .
18.10.2022р. було прийнято Закон України від 18.10.2022 № 2690-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини».
Цим Законом передбачається, що покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п’ятнадцяти років призначеного судом покарання. У подальшому така особа може бути звільнена умовно-достроково при дотриманні ряду умов та відбутті не менше ¾ цього більш м’якого покарання.
Повний текст закону за посиланням:
Таким чином, засуджений до довічного позбавлення волі має спочатку відбути не менше 15 років, потім йому призначають від 15 до 20 років і у нього з’являється можливість подальшого умовно-дострокового звільнення.
Тобто, засуджений до довічного позбавлення волі проводитиме в місцях позбавлення волі:
– максимально: 15 років + 20 років = 35 років;
– мінімально (та у разі умовно-дострокового звільнення): 15 років + 11 років 3 місяці (¾ від 15 років) = 26 років 3 місяці.
Таким чином, особа, яка отримала покарання у виді довічного позбавлення волі, приміром, у 18 років, може звільнитися у 44 роки (в найкращому випадку) та 53 роки (у гіршому).
Але більшість засуджених до довічного позбавлення волі почали відбувати це покарання у більш зрілому віці – 30-35 років!
Тобто, вони можуть звільнитися у 56-61 рік (в найкращому випадку) та 65-70 років (у гіршому).
За даними Держстату, середня тривалість життя в Україні – 63 роки у чоловіків і 73 роки у жінок.
Тож, вірогідність звільнення засудженого довічно виглядає доволі примарливо, але це хоча б якийсь шанс.
Крім того, нині в Україні тримається в місцях позбавлення волі більше 200 осіб, які вже відбули 26-30 років в місцях позбавлення волі, та середній вік яких близько 50-60 років. Навіть якщо їм замінять це покарання на мінімально можливу тривалість позбавлення волі на певний строк – на 15 років і звільнять умовно-достроково через 11 років 3 місяці – вони досягнуть віку 61-71 року,
тобто фактично віку середньої тривалості життя в Україні. Для цієї категорії дожити до можливого звільнення практично не реально, особливо з огляду на умови в установах виконання покарань, що визнаються незадовільними в численних рішеннях судових інстанцій.
Тому ми пропонуємо встановити особливий порядок застосування умовно-дострокового звільнення для цієї категорії засуджених до довічного позбавлення волі, дозволивши їм звертатися з відповідним клопотанням без попередньої заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк.
Пропозиція 1.
Для цього необхідно внести до пункту 3 статті 81 КК України такі зміни:
«3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання. Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, що відбула не менше двадцяти п’яти років призначеного судом покарання, та стосовно якої застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким судом не розглядалося, має право на умовно-дострокове звільнення в порядку, встановленому в частині другій статті 81 Кримінального кодексу України, за особистою заявою до суду».
Пропозиція Генадія Буряка , який 28 років відбуває покарання довічно
1. Згідно норми ч.1 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
2. Довічне позбавлення волі відноситься до загальної системи покарання.
3. Позбавлення волі, відповідно до норм Конституції України та КК України не може мати неврахованих часових перерв позбавлення волі, які нараховуються як термін покарання.
В раховуючи вищевикладене, вважаємо, що ст. 82 КК України (в редакції від 06.11.2022 року) є дискримінаційною нормою, та суперечить положенням Конституції України.
Пропозиція.
Щоб у законі по ст.82 КК не робити виняткових виключень, потрібно надати уточнення обрахування терміну позбавлення волі у ДПВ.
А саме.
Коли відбувається заміна на пом’якшення покарання ДПВ, термін позбавлення волі обчислюється наступним чином.
Він складається з двох частин.
Перша частина- 15 років відокремлюється, так як у КК України існує один недиференційований термін позбавлення волі – 15 років.
Друга частина – це додатковий термін виправлення, який складає теж 15 років (20 років суперечить Конституції України і КК України, наприклад ст.80 КК).
Сам термін позбавлення волі ДПВ при заміні не має перерв, які не враховують термін позбавлення волі.
Тобто, пропонується враховувати загальний безперервний термін позбавлення волі, який відбуває кожний конкретний засуджений до ДПВ, і при заміні ДПВ на позбавлення волі на певний строк, враховувати строк понад 15 років, який засуджений вже відбув.
Такі зміни дозволять урівняти в правах засуджених до довічного позбавлення волі, які вже відбували покарання (до 06.11.2022 року), та тих, які в подальшому можуть бути засуджені до довічного позбавлення волі.
Поборемось!