Злочин проти природи, проти соціально незахищених людей, тварин та засуджених – що спільного? Верховенство права

У світі існує безліч прикладів злочинів проти природи, які порушують екологічну рівновагу, загрожують біорізноманіттю та здоров’ю людей. Наприклад, незаконна вирубка лісів, знищення дикої фауни, забруднення водойм і повітря, надмірне використання ресурсів тощо. Це не тільки порушує міжнародні конвенції та національне законодавство, але й позбавляє нас можливості насолоджуватися красою і багатством природи.

Злочин проти соціально незахищених людей, тварин та засуджених – це також форма насильства, яка порушує права і гідність живих істот. Наприклад, дискримінація, переслідування, експлуатація, насильство, тортури, знецінення життя тощо. Це не тільки порушує моральні норми та етичні принципи, але й поглиблює соціальну нерівність і страждання.

Що спільного між цими видами злочину? Вони всі свідчать про втрату поваги до життя і до закону. Вони всі показують, що деякі люди вважають себе вищими за інших і мають право робити з ними все, що хочуть. Вони всі породжують насилля, страх і безправ’я.

Як цьому протистояти? 

Єдиний шлях – це верховенство права. Це означає, що всі люди й всі держави повинні дотримуватися закону і визнавати права й обов’язки один перед одним. Це означає, що всі злочини мають бути покарані, а всі жертви мають мати право на справедливість і компенсацію.

Проте, коли мова йде про захист прав засуджених до довічного ув’язнення, це часто викликає суперечки та роздуми. Чи мають право на захист люди, які скоїли тяжкі злочини? Але захищати їхні права – це не тільки про них. Це про нас як суспільство, і наші стандарти моралі та правосуддя.

Якщо ми не будемо дотримуватись прав засуджених, це може підривати основи нашої правової держави та відбиватись на нашій правовій свідомості. Тому, захист прав засуджених, включаючи тих, що засуджені до довічного ув’язнення, є ключовим елементом в забезпеченні нашого правового добра і майбутньої правової культури.

Необхідність умовно дострокового звільнення та захисту основних прав людини

В Україні існує проблема захисту прав засуджених до довічного ув’язнення на умовно дострокове звільнення. Зараз законодавство не передбачає реальної можливості звільнення таких засуджених. Останні зміни до законодавства України, що передбачають заміну довічного ув’язнення на 15-20 років ув’язнення для довічно засуджених, фактично не розв’язують проблему, а лише замінюють один вид ув’язнення на інший. 

Таке порушення прав засуджених до довічного ув’язнення в Україні порушує статті Конвенції прав людини Європи, зокрема статті 3 та 5. Стаття 3 передбачає, що ніхто не повинен бути підданий катуванню або жорстокому, нелюдському або принизливому поводженню або покаранню. Стаття 5 гарантує право на свободу та ґрунтується на засадах законності, прозорості та пропорційності.

Проте, порушення прав засуджених до довічного ув’язнення порушує не лише законодавство України та міжнародні норми, але й право на надію. Надія — це основний мотиватор для людини в складних життєвих ситуаціях. Без надії на покращення своєї життєвої ситуації, людина деградує і стає безнадійною.

Засуджені до довічного ув’язнення повинні мати можливість реабілітації та повернення до суспільства. Умовно дострокове звільнення — це один із шляхів, який може допомогти засудженим повернутися до суспільства та стати корисними його членами.

Тому, для забезпечення захисту прав засуджених до довічного ув’язнення в Україні, необхідно прийняти законодавчі зміни, які передбачатимуть реальну можливість (у європейських країнах – через 15-20 років) умовно дострокового звільнення для таких засуджених. Це дасть їм надію. Без якого людина не може жити. Також їм необхідно забезпечити належні умови під час відбування покарання, зокрема забезпечити доступ до освіти, медичного обслуговування та роботи.

Правосуддя – ключ до правової культури

Захист прав засуджених до довічного ув’язнення є необхідним елементом правосуддя та ключем до нашої правової культури. Це не тільки про захист прав засуджених, але й про нашу здатність до справедливості та верховенство права. Наша правова система втрачає свою цінність та довіру, якщо ми не можемо гарантувати права найбільш вразливих.

Тому ми закликаємо кожного громадянина діяти та підтримувати захист прав засуджених до довічного ув’язнення. Ми повинні зрозуміти, що адвокати, які захищають права засуджених, не роблять цього через прихильність, а через свої професійні зобов’язання. Аналогічно лікарі надають допомогу навіть тим, хто скоїв злочин, через свої професійні зобов’язання.

Захист прав засуджених до довічного ув’язнення є проявом гуманності та правосвідомості громадян. Це дозволить нам бути кращими версіями самих себе та забезпечити гідну якість нашого життя в цілому. Тож діймо разом, щоб захистити права найбільш вразливих членів нашого суспільства.