ЖІНКИ ДЛЯ ЖІНОК

ЖІНКИ ДЛЯ ЖІНОК

Візит, на який ми чекали майже рік, нарешті відбувся! 13 березня 2023 р. наша команда ГО “Союз “Золотий Вік України” у складі: президента Яни Баранової, юриста Юрія Чепурнова, волонтерки Олени Романенко та разом з улюбленим партнером — засновницею маркетингової агенції Averina Анастасія Аверіна й виконавчою директоркою White Ribbon Ukraine/ Біла Стрічка Україна Іриною Копаніцею відвідали дівчат-довічниць у Качанівській ВК 54.

#Жінки_для_жінок: як ми відвідали довічниць у Качанівській ВК 54

Минулого тижня ми з Яною Барановою, координаторкою проєкту “Право на надію”, поїхали до Качанівської ВК 54, де перебувають жінки-довічниці. Це була наша перша зустріч з ними після початку війни на Донбасі. Ми хотіли подарувати їм трохи тепла і позитиву, а також обговорити з ними актуальні питання юридичної допомоги.

За роками нашого знайомства ми стали справжньою родиною. Ми дуже поважаємо і любимо цих жінок за їх силу духу, оптимізм і бажання жити. Вони не здалися навіть у найскладніших умовах життя у в’язниці. Вони пройшли через обстріли, бункеризацію, повені та ізоляцію. Вони не втратили надії на свободу та справедливість.

Метою нашого проєкту є захист прав і законних інтересів жінок-довічниць у судових і правозастосовних органах. Ми пропагуємо гуманне ставлення до осіб, які відбувають покарання за особливо тяжкі злочини, а також сприяємо їх соціально-психологічної реабілітації й адаптації до життя після звільнення.

Другий шанс для довічно ув’язнених

Одна з наших головних перемог — ухвалення закону #правонанадію, який дає можливості сподіватися на умовно-дострокове звільнення після 20 років в’язниці. Цей закон — результат нашої спільної боротьби та наполегливої роботи. Ми не раз писали листи до Президента, Верховної Ради та Міністерства освіти. Ми проводили акції протесту, флешмоби та пресконференція. Ми залучали до нашої справи експертиз, правозахисник та ЗМІ.

Закон #правонадії – це шанс для кожної жінки-довічніці повернутися до своєї сім’ї, друзів і суспільства. Це шанс для кожної з них довести, що вона змінилася на краще і заслуговує на другий шанс. Це шанс для кожної з них розпочати нове життя без злочинів.

Під час зустрічі для мене було теплим і обнадійливим досвідом спілкування з цими мудрими та сильними жінками, які мужньо пережили перші місяці війни в бункері. Попри страх і труднощі, з якими всі зіткнулися, вони зібралися як одна єдина сім’я, обмінюючись новинами, ідеями, підтримкою та побажаннями. Ми разом сміялися, дивлячись одне одному в очі, і я безмежно вдячний, що ми змогли провести цю зустріч. Те, що вони сьогодні тут, щоб поділитися своїми історіями, є свідченням їхньої мужності та стійкості.

#Правонанадії: як ув’язнені Качанівської 54 знайшли надію посеред війни

На початку повномасштабної війни, об’єкти Качанівської ВК 54 розстрілювали. З метою безпеки, адміністрація перевела дівчаток до імпровізованого бомбосховища, в якому вони пробули трохи більше ніж три місяці.

Повернення до корпусу середнього рівня безпеки було для них як свято; попри пошкодження, спричинені обстрілами та проривом водопровідної труби, вони були раді, що могли спати у своїх ліжках, а не на металевих піддонах. Навіть у цей складний період вони не втрачали час даремно, дівчата згуртувались, щоб мобілізуватись і встановити режими продуктивності та навчання, навіть знайшовши кошти на придбання нового ноутбука для свого блогу. Однак основною темою їх обговорення було ухвалення закону #правонанадю; це законодавство потенційно може надати їм умовно-дострокове звільнення з позитивними характеристиками, якщо його перегляне суд. Особливо для ув’язнених жінок це означало проблиски надії в безвихідній ситуації.

12 жінок відбувають покарання понад 18 років, ще 6 дівчаток — 30 років з урахуванням закону Савченка. За законом про умовно дострокове звільнення їм належить відсидіти у в’язниці ще 15-20 років! Це не справедливо. Поміняти для жінок довічне на ще одне довічне це безглуздо. “Ми не виживемо тут, — констатують жінки. – Ми вже все усвідомили. Навіщо так жорстоко?”

Ми зупинилися на тому, що не можна втрачати надії. Боротьба за правосуддя продовжується. Ми працюємо в рамках закону та віримо у наш успіх. Ми підтримуватимемо дівчат і захищатимемо їх інтереси, наскільки нам вистачить сил!

Як “Знедолені” надихнули дівчат на творчі, освітні та розвиваючі майстер-класи

Відбувся обмін новинами, враженнями та ідеями. Навіть почитали трохи “Знедолені” Віктора Гюго. Дівчатам сподобалося. Класика є класика. Думки автора, що залишаються актуальними через століття, змушують замислитися. Читання та особистий розвиток повинні бути кожного дня. Думаємо, як організувати творчі, навчальні та розвиваючі майстер-класи для дівчат. Бажання таке є з усіх сторін. Пропозиції від наших партнерів Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ та Музей Шолом-Алейхема (Київ) Музей театрального, музичного та кіномистецтва України теж. Питання з інтернетом та онлайн-зв’язком залишається відкритими. Загальний зум організувати для сектора поки що складно. Але будемо працювати у цьому напрямку.

Нестримна сила і грація українських жінок: рефлексія на запрошення Яни Баранової висловити найтепліші бажання

Особливо хочеться зазначити, що дівчата готувалися і прийшли на зустріч красиві, з посмішками. Нас пригощали, як завжди, надзвичайно смачними авторськими смаколиками від шефині Лілі Чижик.

Коли прийшов час розставання і Яна Баранова запропонувала кожній жінці висловити своє найсильніше побажання. На першому місці було спільне — “Наша перемога, щоб наші хлопці-захисники повернулись до дому живими й неушкодженими, щоб наші політики стали мудрішими!”… І тільки потім їх власне людське і жіноче — “побачити дітей, онуків, розпочати свій власний бізнес та мати перспективу звільнення, ще у цьому житті…”

Нагадаємо, довічне позбавлення — такого виду покарання для жінок не існує в жодній країні пострадянського простору і навіть в країні-агресорі, що розв’язала проти нас криваву війну. Невже наші україночки самі кровожерливі?!

Впевнено заявляємо — НІ. Ми ЗА скасування довічного покарання для жінок в Україні. За кожною долею 23 жінок стоїть своя трагічна історія насильства та кохання, складних відносин у родині. Маніячок тут нема. Тільки 2 жінки мають взагалі кримінальне минуле. До речі 3 історії увійшли у книгу “Хорошо быть женщиной”, яка вийшла у виданні Саммит-книга у співавторстві Яни Баранової та Наталії Сваткової.

Друзі! Щиро вдячні всім, хто розділяє наші переконання і допоміг в організації поїздки. Особлива Подяка Благодійному Фонду “Day_by_day” та “З руки в руку” (керівник Іван Павлишин). Корисні та приємні подарунки ледве розмістилися в авто. Також дякуємо керівництву та персоналу Качанівської колонії ВК 54 за організацію зустрічі багаторічну співпрацю і порозуміння.

Ми за світ без насильства!

Вважаємо, що жінкам не місце на довічному. Бажаємо всім нам за будь-яких обставин не втрачати надію і бути вдячними. Комусь саме в цей час може бути набагато гірше. Миру і нашої скорішої Перемоги!