тел.: +38(050)993-40-93, +38(096)092-25-60  e-mail: zovu.org@gmail.com
г.Киев, ул.Лаврская 9, корпус 19, подъезд 6, тел:+38(044)222-54-27
адрес для корреспонденции: 01015, Киев а/я 122

Реквизиты Банку ПАТ КБ ПриватБанк МФО 300711 ОКПО (ЄДРПОУ) 36810018
р/р 26003052734605 Отримувач ГО "Cоюз "Золотий вік України"
Золотой век Украины
Это наша жизнь и нам до нее есть дело!

Наши новости

Великодні привітання для дітей засуджених

9 квітня 2018 р. відбулась щорічна Всеукраїнська Благодійна Акція «Великодні привітання» у підтримку дітей, батьки яких відбувають покарання у місцях позбавлення волі та інших соціально-незахищених верств населення. Подробнее...

Картини засуджених як критерій оцінки цивілізованості країни

5 квітня 2018 р. відбулася непересічна подія - відкриття постійної виставки творів художнього мистецтва засуджених «Арт_ Примирення» в Національному історико-архитектурному музеї Київська фортеця. Подробнее...

Довічникі Бердичівської ВК 70 пошукають у себе ген агресивності

29 березня 2018 р.у рамках Національного проекту "Давай Разом" відбувся виїзд до Бердичівської ВК 70. Це яркий приклад позитивної взаємодії влади та громади з питань ресоціалізації засуджених, коли курсанти 3-го курсу Інституту виконавчої Служби завітали до засуджених до довічного позбавлення волі на запрошення керівництва Адміністраці ДКВС України. Подробнее...

Працюємо разом!

15 березня 2018 р. наказом Міністра соціальної політики А.Реви президент ГО "Союз "Золотий Вік України" Яна Баранова увійшла до складу Ради з питань соціального захисту бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Перше засідання Ради планується у квітні 2018 р. Подробнее...

Макаренкознавці відзначили 130-річче метра

12 березня 2018 р. в Інституті кримінально-виконавчої служби відбулася міжнародна науково-практична онлайн-конференція "Педагогична спадщина Антона Макаренка в науці та практиці", присвячена 130-річчю від дня народження Макаренка. Подробнее...

Газета "ЗОВУ – Украина. Спецвыпуск"

Спеціальний випуск науково-інформаційного бюлетеня «ЗОВУ – Україна. Стратегія успіху»: Червень-2016

There are divers dependable online pharmacies. But others aren't drugstores at all. Customers purchase hundreds of thousands various drugs online. For instance Temovate cream is a topical corticosteroid. This drug reduce redness associated with variant skin problems. Some services offer to their consumers Cialis. Many young humanity think about non prescription viagra. Where you can read more info about viagra without prescriptions? Divers pharmacies describe it as buy viagra without prescription. Medications, no doubts, is going to change your being. High blood stress can lead to erectile dysfunction. Before using Cialis or any other medicine, discribe your doctor about any concern regarding your sexual problem. Doctor may order definite tests to rule out any medic problems that may be contributing to the malfunction. Get in touch with your body and stay healthy for being.

Союз "ЗОВУ" в соцсетях

Міжнародна конференція з питань ВПО Печать E-mail

2- 3 вересня у Києві відбулася Міжнародна конференція "Консолідація зусиль для довгострокових стратегічних програм з питань ВПО: міжнародний досвид та імплементація в Україні".

 

Конференція організована Громадською ініціативою "Крим-SOS" та Агентством США з міжнародного розвитку USAID з залученням кращіх міжнародних експертів з питань ВПО.

Євгенія Андреюк, модератор секції

 


Лайал Сунга, спеціальний радник із прав людини та гуманітарного права в Міжнародной організації з розвітку права, Рим, Італія

 


Команда "Союза "ЗОВУ"...

з завідувачом суктору дослідження дітей та молоді Українского інстітута соціальних досліджень ім.Олександра Яременка Тетяною Бельською (лiворуч) та фахивцим з питань ВПО-науковців паном Гуменюком (праворуч)

 

Спілковання було дуже конструктівним. Президент ГО "Союз "ЗОВУ" Яна Баранова отримала конкретні відповіді на питання стосовно осіб, що відбувають покарання на тимчасово окупованій теріторії та у зоні АТО.

Дякуємо організаторам!

 

РЕЗОЛЮЦІЯ
Міжнародної конференції
“Консолідація зусиль для довгострокових стратегічних програм з питань ВПО: міжнародний досвід та імплементація в Україні»

Прийнято за основу учасниками
та учасницями конференції у четвер
03 вересня 2015р. в м. Києві

Оприлюднено у п’ятницю
04 вересня 2015 р.


Преамбула

Щодо верховенства права та захисту прав

Міжнародне гуманітарне право є сукупністю правил і норм, метою яких є пом'якшення наслідків збройних конфліктів, а саме: захист тих, хто не бере участь, або перестав брати участь у військових діях і обмежує вибір засобів і методів ведення війни.

Міжнародне гуманітарне право почало застосовуватися в Україні з 27 лютого 2014 - з першого дня окупації Криму Російською Федерацією. У відповідно до Женевських конвенцій, Конвенції застосовується у всіх випадках окупації, навіть якщо ця окупація не зустріне ніякого збройного опору і, якщо одна із сторін не визнає стану війни.[1] Анексія не припиняє дію міжнародного гуманітарного права,[2] Гуманітарне право перестає застосовуватися тільки із закінченням окупації.[3]

Відносно збройного конфлікту на Сході Україні слід класифікувати два конфлікти, які мають місце: перший - міжнародний конфлікт між Україною і Росією, і другий - національний конфлікт між Україною і збройними недержавними утвореннями.

Міжнародне гуманітарне право застосовується у разі оголошеної війни чи всякого іншого збройного конфлікту, який виникає між двома або кількома Договірними Сторонами, навіть в тому випадку, якщо одна з них не визнає стану війни. Тому, з того моменту, як на території Сходу України з'явилися війська РФ, навіть не зустрічаючи опір, почало застосовувати Міжнародне гуманітарне право до міжнародного врегулювання конфлікту.

Застосування міжнародного гуманітарного права не виключає застосування права прав людини. Комітет ООН з прав людини в Зауваженні загального порядку №29[4] і №31[5] зазначає, що положення Пакту застосовуються також і в ситуаціях збройного конфлікту, до яких застосовні норми міжнародного гуманітарного права. Міжнародний суд ООН підтвердив дане положення в Консультативному висновку про ядерну зброю,[6] Консультативному висновку про правові наслідки будівництва стіни на окупованій палестинській території,[7] і в справі ДР Конго проти Уганди.[8]

Європейський суд з прав людини застосовує такий же підхід у застосуванні прав людини під час збройного конфлікту.[9]

Україна ратифікувала Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 12 листопада 1973 указом Президії Верховної Ради України, Європейську Конвенцію про захист прав людини та основних свобод 11 вересня 1997 Законом України, прийнятим Верховною Радою. У відповідності зі ст. 9 Конституції України та до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це означає, що зазначені норми міжнародного права застосовуються безпосередньо у правозастосовчій практиці.

21 травня 2015 Верховна Рада прийняла Постанову 2765 «Про затвердження Заяви Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини та основних свобод». Відповідно до Постанови України відступає від окремих зобов'язань, визначених п. 3 ст. 2, статтями 9, 12, 14, 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, і ст. 5, 6, 8 і 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в окремих районах Донецької та Луганської областей.[10]

Ряд міжнародних і національних організацій займаються моніторингом дотримання прав людини і документуванням порушень на сході України і в Криму, серед них: Наглядова місія ООН з прав людини, Amnesty International, Human Rights Watch і ряд українських правозахисних організацій.

Основні проблеми:

- відсутність єдиної позиції Уряду з приводу класифікації ситуації в Східній Україні і в Криму (претензії Уряду та Президенту України, що йде війна з Росією; Верховна Рада визнала Росію як агресора, а з іншого боку є антитерористична операція, Уряд намагається уникнути Міжнародного гуманітарного права, наприклад - стан держави щодо випадку з  Александровим і Єрофєєв і інших затриманих російських військовослужбовців);

- Відсутність єдиного правового поля і «правил» гри як наслідок -  відсутність чіткої правової основи для збройного конфлікту на сході України і окупації Криму;

- Відсутність застосування прав людини в рамках і разом з міжнародним гуманітарним правом, і відсутність знань у основних стейкхолдерів (державних органів, організацій громадянського суспільства, мас-медіа, силових структур) про особливості застосування права прав людини під час збройного конфлікту;

- Нові виклики в галузі прав людини: внутрішньо переміщені особи, учасники АТО, дотримання прав людини на непідконтрольних територіях і в «сірій зоні»;

- Відсутність відповідальності за порушення Міжнародного гуманітарного права з боку українських військових  - як наслідок, збільшення політичних проблем, відсутність алгоритму примирення та  діалогу;

Щодо внутрішнього переміщення

Внутрішнє переміщення є новим явищем для України. Ще до весни 2014 року досвід країни у сфері вимушеного переселення обмежувалося роботою з доволі незначною кількістю біженців. Перша хвиля внутрішнього переселення мала місце у березні 2014 року, і протягом лише одного року офіційна кількість зареєстрованих ВПО перевищила 1 мільйон 400 тисяч осіб. Будь-який уряд, стикнувшись з таким швидким та масштабним переміщенням населення, був би змушений вживати негайних та ефективних заходів у відповідь.

До такої масової міграції населення всередині України призвела окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь у лютому-березні 2014 року, а також конфлікт на території Донецької та Луганської областей. Разом з тим, не можна залишати поза увагою тих громадян України, які залишились в Криму і на Сході країни, та стали заручниками ситуації. Вони також мають право на захист з боку своєї Батьківщини.

Основні соціальні загрози, пов’язані з масштабним вимушеним переселенням, виявляються у зростанні навантаження на локальних ринках праці, існуванні проблем з розміщенням переселенців, їх працевлаштуванням, медичним обслуговуванням, доступом до освіти та ін. Політичні загрози зумовлені, передусім, підтримкою певними політичними силами та ЗМІ тези щодо поляризації країни, її поділу на схід і захід. Наслідком цього є існування випадків неприязного ставлення до вимушених переселенців з боку мешканців територій переселення і поширення антиукраїнських настроїв на територіях, що тимчасово не контролюються Україною. До найбільш вагомих психологічних загроз належать постійний стрес, інформаційний дисонанс, втрата інстинкту самозбереження. При цьому медико-соціальні ускладнення (епідеміологічні проблеми, зростання захворюваності й смертності тощо) загрожують не тільки вимушеним переселенцям, а й усьому населенню.

Відсутність комплексної національної політики, яка б забезпечувала поширення інформації для ВПО та про них викликало серед вимушених переселенців “глибоко вкорінене відчуття покинутості”, які вважають, що держава “не простягає їм руку допомоги”. Такий комунікаційний вакуум не тільки посилює відчуття розчарування та ізоляції, але й ускладнює завдання щодо надання корисної та вчасної інформації.

На превеликий жаль, усе свідчить про те, що ситуація, яка склалася, перетворюється на довгострокову проблему. Більшість людей утікають від конфлікту у сподіванні невдовзі повернутися додому, проте продовження конфлікту чи його заморожування означає, що термін їхнього переселення триватиме довше, ніж будь-хто очікував. Заходи, вжиті у самий розпал кризи для надання невідкладної і надзвичайної допомоги, можуть продовжуватися роками. Українському урядові варто ретельно обміркувати не тільки розробку та впровадження стратегій допомоги і захисту ВПО, але й підготуватися до можливості того, що ці заходи триватимуть деякий час.

Проблеми вимушених переселенців є актуальними в політичному, моральному, правовому та економічному аспектах й задля їх вирішення вимагають негайного втручання державних структур, а також міжнародних організацій.

 

Ми, представники міжнародних організацій, громадських та благодійних організацій, ініціативних груп, які допомагають внутрішньопереміщеним особам (далі – ВПО), активістів й активісток громадського руху, які об’єднують вимушених переселенців та допомагають їм в облаштуванні та адаптації, керівників і керівниць, працівників і працівниць соціальних проектів, спрямованих допомогу ВПО, експертів та експерток із питань ВПО,

· підбиваючи підсумки дводенної I щорічної Міжнародної конференції “Консолідація зусиль для довгострокових стратегічних програм з питань ВПО: міжнародний досвід та імплементація в Україні”, яка відбулася 02-03 вересня 2013 р. в столиці України місті Києві за підтримки Української Ініціативи з Підвищення Впевненості (UCBI), що фінансується Агенством США з міжнародного розвитку (USAID),

· дбаючи про формування пріоритетів вирішення питань та допомоги ВПО на наступний міжконференційний період — 2015–2016 рр.,

· керуючись Керівними принципами УВКБ ООН з питання про переміщення осіб усередині країни та Міжнародним гуманітарним правом, —

УХВАЛЮЄМО ТАКІ РІШЕННЯ, ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЗВЕРНЕННЯ:

I. Щодо верховенства права та захисту прав

 

1. Звертаємося до Президента України, лідерів парламентських фракцій, Голови Верховної Ради України та його заступників, керівництва та членів профільних парламентських комітетів, усіх народних депутатів України із закликом ужити всіх заходів задля визначення єдиної позиції України щодо подій на Сході України та подій в Криму;

2. Водночас наполягаємо:

· імплементувати Міжнародне гуманітарне право на національному рівні;

· призначити державний координуючий орган з проблем внутрішнього переміщення, та надати йому необхідні повноваження для виконання провідної ролі у вирішенні комплексу проблем ВПО;

· ініціювати розробку Єдиної програми державної підтримки внутрішньо переміщених осіб;

· ініціювати розробку регіональних і місцевих програм підтримки ВПО;

· Здійснювати регулярний особистий контроль за дотриманням конституційних прав громадян України, які постраждали внаслідок конфлікту на Сході України та окупації Криму;

· інвестувати у підготовку та навчання державних службовців, насамперед стосовно базових міжнародних стандартів щодо ВПО, елементів якісного вироблення політики та безпосереднього надання послуг;

· забезпечити участь ВПО у процесах вироблення рішень;

· створити оперативну групу (з числа народних депутатів, профільних державних установ, міжнародних та локальних організацій громадянського суспільства тощо) з пошуку альтернативних рішень, провести дослідження життєздатності різних сценаріїв, та закликати міжнародні й місцеві громадські організації зробити все можливе і неможливе для знаходження сталих та довготривалих рішень в інтересах українських вимушених переселенців уже сьогодні.

II. У сфері розвитку ОГС, що допомагають ВПО в Україні

3. Вважаємо пріоритетним курс на посилення видимості ВПО на національному та міжнародному рівнях.

4. Акцентуємо на необхідності вжиття дальших системних заходів із підвищення кваліфікації лідерів та активістів з числа ВПО.

5. Закликаємо проводити в регіонах навчальні тренінги, семінари й дискусії для активу  новостворених ОГС та ініціативних груп, що утворені об’днанням ВПО.

6. Уважаємо за доцільне розробляти та впроваджувати операційні плани дій щодо адвокації в інтересах ВПО в Україні приблизно на річні періоди між національними конференціями.

7. Рекомендуємо зацікавленим ОГС України ширше інтегрувати реінтеграційний компонент у свою роботу.

8. Уважаємо потрібним частіше ставити питання стигми та дискримінації на порядок денний роботи ОГС України, що допомагають ВПО, зокрема в рамках публічних заходів.

9. Констатуючи інноваційність і корисність культурно-мистецьких заходів (арт-заходів) у справі мобілізації спільноти й просування прав та інтересів ВПО, вважаємо за необхідне збільшити кількість культурно-мистецьких заходів, підтримувати місцеві регіональні ініціативи щодо їх упровадження; створити в Україні систему обміну інформацією про культурно-мистецькі заходи, які проводяться спільнотою ВПО чи в її інтересах.

10. Рекомендуємо забезпечувати комплексність роботи з ВПО.

11. Рекомендуємо розвивати та підтримувати якісноорієнтовані соціальні проекти, спрямовані на ВПО.

12. Рекомендуємо розширювати проекти шляхом залучення волонтерів.

13. Надавачам послуг з онлайн-консультування ВПО звернути увагу на доцільність повідомлення клієнтам у режимі онлайн про унікальну та/або особливо затребувану у відповідному регіоні послугу, яка надається виключно під час очного контакту із соціальним працівником на базі певної сервісної організації, — з метою залучення ВПО, які отримують консультування через Інтернет, до числа «живих» клієнтів.

III. Щодо співпраці із зацікавленими сторонами

14. Рекомендуємо забезпечувати глибшу інтеграцію між ОГС, що допомагають ВПО і правозахисним рухом, зокрема шляхом ініціювання та розширення співпраці між організаціями в регіонах.

15. Рекомендуємо забезпечувати тісне співробітництво між ОГС, що допомагають ВПО та ОГС, діяльність яких направлена на захист уразливих до порушення прав категорій населення (роми, люди з обмеженими можливостями, ЛГБТ-рух тощо) і ОГС, діяльність яких направлена на подолання соціальнонебезпечні явища (ВІЛ-інфекція, наркоманія, дитяча безпритульність та ін) для адвокації стійкого доступу до базового пакету необхідних послуг та на надання всебічної підтримки.

16. Вітаємо позицію широкого спектру вітчизняних і міжнародних організацій, депутатських об’єднань, громадських рухів, консультативно-дорадчих органів щодо неприйнятності законопроектів, спрямованих на обмеження прав і свобод для ВПО в Україні, та закликаємо наших партнерів і надалі виявляти належну увагу до проблем дискримінації ВПО в Україні, здіймаючи свій голос на захист прав і свобод людини.

17. Ураховуючи досвід удалої роботи регіональних рад у декількох адміністративно-територіальних одиницях України, вважаємо за доцільне створити регіональні ради спільнот для роботи в інших адміністративно-територіальних одиницях.

18. Уважаємо за необхідне активніше заручатися підтримкою лідерів громадської думки у здійсненні роботи в інтересах ВПО.

IV. Щодо інформаційної політики

19. Вітаємо багаторічну успішну співпрацю ОГС України з вітчизняними й зарубіжними мас-медіа, наголошуючи на доцільності доведення до відома широкої громадськості інформації про соціальне та правове становище ВПО в Україні.

20. Закликаємо роз’яснювати в інформаційних повідомленнях для широкої аудиторії, що сучасна концепція справедливої демократії передбачає не диктат більшості, а збереження балансу між волею більшості та інтересами меншості з гарантуванням прав людини на рівних засадах для всіх.

21. Вважаємо за необхідне напрацювати в межах ОГС України системну стратегію донесення інформації про ВПО до широкої аудиторії, стратегію комунікації в середовищі суб’єктів та інформаційного обміну між ОГС, що допомагають ВПО й іншими організаціями громадянського суспільства, зокрема шляхом проведення публічних кампаній із підвищення обізнаності про ВПО.

22. Наголошуємо на нагальності розроблення стратегії щодо поширення знань в області застосування прав людини згідно Міжнародного гуманітарного права під час збройного конфлікту в Україні.

V. Щодо дослідницької роботи

23. Укотре наголошуємо на необхідності проведення в Україні національного репрезентативного дослідження реінтеграції та адаптації ВПО в регіонах.

24. Рекомендуємо продовжити погодження спільних підходів суб’єктів ОГС, що допомагають ВПО в Україні до єдиного понятійно-термінологічного апарату і оприлюднювати погоджені дефініції з додатковими термінологічними роз’ясненнями на релевантних інтернет-ресурсах.

VI. Щодо чергової міжнародної конференції

25. Підтримуємо проведення у 2016 р. Чергової конференції

26. Рекомендуємо організувати на початку чергової міжнародної конференції знайомство всіх учасників та учасниць і виділити час на презентацію діяльності організацій і груп, представники (представниці) яких братимуть участь у конференції.

27. Вважаємо доцільним провести в рамках чергової міжнародної конференції окремі секції для спеціалістів — юристів і юристок, психологів і психологинь тощо.

28. Рекомендуємо провести на наступній конференції тематичний захід з етики спілкування у середовищі активу ВПО України та із зацікавленими сторонами.

29. Наполягаємо на збільшенні в рамках чергової міжнародної конференції питомої ваги дискусій з питань, актуальних для ВПО в  Україні.

 



[1] Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни 1949 (ЖК IV), ст. 2

[2] Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни 1949 (ЖК IV), ст. 47

[3] Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни 1949 (ЖК IV), ДП 1, ст.3

[4] Комітет ООН з прав людини, Зауваження загального порядку № 29, 2 001, п. 4

[5] Комітет ООН з прав людини, Зауваження загального порядку № 31, 2 004, п.11

[6] Міжнародний суд ООН, Консультативний висновок про ядерну зброю, 1996, п. 25

[7] Міжнародний суд ООН, Консультативний висновок про правові наслідки будівництва стіни на окупованій палестинській території, 2004, частина A., п. 101-106 і 127-130

[8] Міжнародний суд ООН, Військовий дії на території Конго, ДР Конго проти Уганди, 2008, п. 206-211

[9] Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), справа Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, 30 серпня 1990, п. 32; ЄСПЛ, справа Лоулесс проти Ірландії 1 липня 1961 п. 37; ЄСПЛ, справа Бранніган і Макбрайд проти Сполученого Королівства 26 травня 1993 року, п. 43, 61-65; ЄСПЛ, справа Аксой проти Туреччини, 18 грудня 1996 року, п. 83-84

[10] Верховна Рада України, Постанова 2765 «Про погодження Заяви Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних» (Постанова № 2765), п.1, 9